УХВАЛА
19 червня 2026 року
м. Київ
справа № 183/3108/16
провадження № 61-8101ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чіпа Ярослава Миколайовича, на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 101 734,35 дол. США, що еквівалентно 2 592 191,24 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року.
Обґрунтовуючи пропущений строк звернення із заявою, вказував, що він не був належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання, судова повістка йому не вручалася, із заочним рішенням суду ознайомлений особисто в приміщенні суду лише 14 листопада 2025року.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення із заявою про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що заява подана з пропуском строку, при цьому, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причини пропуску цього строку, оскільки матеріали справи містять докази вручення заявнику судової повістки та докази отримання ним 18 серпня 2016 року копії оскаржуваного заочного рішення, вказане є підставою для залишення заяви без розгляду.
Апеляційний суд відхилив довід апеляційної скарги ОСОБА_1 , що оскаржуване заочне рішення було направлено на адресу, з якої заявник знятий з реєстрації місця проживання 21 червня 2011 року, оскільки вказане не спростовує наявність в справі повідомлень про вручення ОСОБА_1 поштових відправлень, а саме: отримання 23 червня 2016 року судової повістки та 18 серпня 2016 року - копії заочного рішення, де вказано саме прізвище заявника рукописним способом.
У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не врахували заперечення заявника про відсутність його підпису у поштовому повідомленні про вручення заочного рішення суду, тобто відсутні докази про отримання ОСОБА_1 заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року, тим більше яке направлялося на поштову адресу, де заявник не проживав та знятий з реєстрації з 21 червня 2011 року.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 284 ЦПК України), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії (стаття 228 ЦПК України в редакції на час ухвалення судом першої інстанції заочного рішення).
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 зауважувала, що встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
Крім того, відступаючи від висновків, сформульованих у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, Велика Палата Верховного Суду констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 101 734,35 дол. США, що еквівалентно 2 592 191,24 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
14 листопада 2025 року ОСОБА_1 ознайомився з копією заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року в приміщенні суду, а 20 листопада 2025 року ним подано заяву про перегляд вказаного заочного рішення.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, виходив з того, що відповідачем не доведено, що причини пропуску ним строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є поважними.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач був обізнаний про розгляд справи та отримав копію заочного рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення, у зв`язку з чим дійшов достатньо обґрунтованого висновку щодо спростування твердження відповідача, що про наявність судового рішення йому стало відомо 14 листопада 2025 року після ознайомлення з текстом цього рішення в приміщенні суду.
На суд першої інстанції покладено обов`язок надати оцінку поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення через призму своїх дискреційних повноважень.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Перевіряючи на відповідність зазначеним критеріям вказані відповідачем причини пропуску строку на вчинення процесуальної дії, встановивши факт отримання відповідачем судових повісток та копії заочного рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення процесуальних строків для звернення із заявою про перегляд заочного рішення суду та залишення вказаної заяви без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 вказала, що суд може поновити особі процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду з вимогою про вчинення процесуальної дії, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач знав про ухвалене рішення у справі № 183/3108/16, проявив пасивну поведінку і не вчинив дій для належного та своєчасного оскарження заочного рішення протягом майже десяти років.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства, зокрема вимог про справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, дотримання принципів рівності сторін та відкритості інформації щодо справи.
Довід касаційної скарги, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не врахували заперечення заявника про відсутність його підпису у поштовому повідомленні про вручення заочного рішення суду, тобто відсутні докази про отримання ОСОБА_1 заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року, тим більше яке направлялося на поштову адресу, де заявник не проживав та знятий з реєстрації з 21 червня 2011 року, Верховний Суд відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009року № 270, відповідно до яких загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Такий запис вносить працівник поштового зв`язку.
Так, відповідно до пункту 106 вказаних Правил (в редакції на час ухвалення заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року) під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2023 року у справі № 2-6099/11. У вказаній справі суд касаційної інстанції відхилив посилання заявника про неотримання поштової кореспонденції та непідписання ним рекомендованих повідомлень про вручення.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чіпа Ярослава Миколайовича, на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк