справа № 198/466/26
провадження № 2-о/0198/19/26
У Х В А Л А
22 червня 2026 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Враховуючи, що за правилами ч. 3 ст. 294 ЦПК України заява у справах окремого провадження має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням статей 175, 177 ЦПК України, з таких підстав.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захист прав та інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захист прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; позивач повинен додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, в поданій заяві ОСОБА_1 просить встановити факт належності їй цілого ряду правовстановлюючих документів: диплому про професійну освіту, виданого державним навчальним закладом; свідоцтв про укладення шлюбу та про народження дітей, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану; а також двох трудових книжок, оформлених юридичними особами.
В першу чергу суд звертає увагу заявниці, що відповідно до ч. 3 ст. 315 ЦПК України справи про встановлення факту належності особі свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Відтак суд законодавчо позбавлений можливості встановити факт належності ОСОБА_1 свідоцтв про укладення шлюбу та про народження дітей.
Щодо інших документів, то в обґрунтування необхідності встановлення в судовому порядку факту належності їй трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , виданої 23.03.1989, заявниця посилається на те, що органи ПФУ відмовили їй в призначенні пенсії за віком, не взявши до уваги певні періоди трудового стажу, які на думку ОСОБА_1 підтверджуються серед іншого і цим документом.
Разом з тим, додане до матеріалів заяви рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.04.2026 № 046350022675 не містить посилання на те, що під час розрахунку загального трудового стажу не взято до уваги трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 , видану 23.03.1989.
Крім того, підставою для відмови у зарахуванні до загального трудового стажу періоду навчання в професійно-технічному навчальному закладі (диплом серії НОМЕР_2 від 18.07.1984) стало лише те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не взято до уваги свідоцтво про шлюб.
Отже, заявниця не додала до заяви докази, що у разі вирішення питання про приведення у відповідність свідоцтва про шлюб заявниці, їй буде відмовлено у зарахуванні трудового стажу, який підтверджується вказаним дипломом.
Також ОСОБА_1 не зазначила чи зверталась вона, як це передбачає Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58, до останнього місця роботи із заявою щодо зміни записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.09.1983, а їй було відмовлено у внесенні таких змін або її заява залишилась без відповіді.
Однак, законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме що всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише тоді, коли роботодавець не виконав свого обов`язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові або дату народження, у суду виникають підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного, суд вважає необхідним залишити заяву без руху, про що повідомити заявницю та надати їй строк для усунення вказаних в мотивувальній частині недоліків шляхом уточнення вимог та поданням доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів залишити без руху.
Для усунення недоліків заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, надати позивачці строк 5 (п`ять) днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
Роз`яснити заявниці, що в разі невиконання у встановлений судом строк вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, така вважатиметься неподаною та буде їй повернута.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення або підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала складена та підписана 22.06.2026.
Суддя І. О. Гайдар