Єдиний унікальний номер справи 333/5062/18
Номер провадження 2-др/333/35/26
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
іменем України
23 червня 2026 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складі: за участю: головуючого - судді секретаря судового засідання стягувача представника стягувача - адвоката Стоматова Е.Г. Бережної Д.О. Столпакової О.Б. Солтіс І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, заяву представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Солтіс Ірини Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця, стягувач: ОСОБА_1 , Центральний ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ у м. Одеса,-
встановив:
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя на розгляді перебувала цивільна справа за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця, стягувач: ОСОБА_1 , Центральний ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ у м. Одеса.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2026 року у задоволені скарги відмовлено.
10 червня 2026 року до суду від представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Солтіс Ірини Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №333/5062/18.
В обґрунтування зазначено, що 10.11.2025 з метою надання професійної правничої допомоги шляхом представництва та захисту законних прав, свобод та інтересів Клієнта, а саме Столпакової Олесі Борисівни, між останньою та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «СОЛТІС ІРИНИ» укладено Договір № 24/11-2025 ПДф про надання правничої допомоги. Адвокатом, що надає правничу допомогу Клієнту за цим договором є Адвокат Солтіс Ірина Володимирівна, яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001624 від 29 березня 2018 року. На виконання вимог ч.1 ст.134, п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору - Запереченнями заінтересованої особи, ОСОБА_1 через свого представника, подала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 5000,00 грн, які вона очікувала понести в зв`язку із розглядом справи №333/5062/18 Номер провадження 4 с/333/10/26, зокрема витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою. 25.03.2026 через підсистему "Електронний суд" представником заінтересованої особи, а саме ОСОБА_1 - адвокаткою Солтіс Іриною Володимирівною, до суду подано Клопотання про стягнення судових витрат разом з доказами понесених витрат та доказами направлення цього Клопотання іншим учасникам справи, зокрема заявнику та його представнику. Отже, в зв`язку із судовим розглядом справи № 333/5062/18 за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ у м. Одеса Ляшенко Дмитра Дмитровича, заінтересована особа, а саме ОСОБА_1 понесла судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою у розмірі всього 6 000,00 грн.
У судовому засіданні представник стягувача - Солтіс І.В. підтримала вимоги зазначені у заяві та наполягала на ухваленні додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу зі скаржника.
У судове засіданні скаржник та його представник не з`явились, про день, час та місце розгляду справи буди повідомленні своєчасно та належним чином, причини не явки суду не відомі.
Розглянувши заяву представника стягувача про стягнення витрат на правничу допомогу, дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до висновку, що вказана заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 01 червня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця, стягувач: ОСОБА_1 , Центральний ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ у м. Одеса.
У письмових запереченнях заінтересованої особи, ОСОБА_1 через свого представника, подала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 5000,00 грн.
25.03.2026 через підсистему "Електронний суд" представником заінтересованої особи, а саме ОСОБА_1 - адвокаткою Солтіс Іриною Володимирівною, до суду подано Клопотання про стягнення судових витрат разом з доказами понесених витрат та доказами направлення цього Клопотання іншим учасникам справи, зокрема заявнику та його представнику.
10 червня 2026 року на адресу суду від представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Солтіс Ірини Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №333/5062/18.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20).
Суд не зобов`заний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справ.
На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката, надаємо копії наступних доказів (в додатках): копія Договору № 24/11-2025 ПДф про надання правничої допомоги від 10.11.2025; копія Ордеру на надання правничої допомоги серії АР №1276140 від 11.11.2025; копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001624 від 29.03.2018; копія рахунку №1-26 від 19.01.2026 на суму 5000,00 грн; копія платіжної інструкції @ 2PL.2.495493045 від 19.01.2026 на суму 5000,00 грн., копія рахунку №2-26 від 23.03.2026 на суму 1000,00 грн., копія платіжної інструкції @ 2PL.1.586232501 від 23.03.2026 на суму 1000,00 грн.. копія Акту приймання-передачі № 2 від 26.03.2026 до Договору № 24/11-2025 ПДф про надання правничої допомоги від 10.11.2025 у справі № №333/5062/18;
Загальна вартість послуг на професійну правничу допомогу складає 6000,00 грн.
Отже, матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання стягувачемм послуг адвоката Солтіс І.В. з надання правової допомоги.
Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що дана справа при розгляді для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, що вже надавалися протягом тривалого розгляду справи, залучення до участі у справі інших учасників.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Крім того, саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01.09.2021 року, винесеній за результатами розгляду справи № 178/1522/18.
З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку про стягнення зі скаржника на користь приватного виконавця понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Керуючись Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 133, 137, 246, 258, 270 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Заяву представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Солтіс Ірини Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця, стягувач: ОСОБА_1 , Центральний ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ у м. Одеса - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень 00 копійок /шість тисяч гривень нуль-нуль копійок/.
Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо додаткове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія додаткового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 23 червня 2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов