Справа № 462/4469/26
провадження 2-сз/462/175/26
У Х В А Л А
23 червня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Пилип`юк Г. М., розглянувши заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Павлюх Марії Петрівни про повернення судового збору,
встановив:
представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М. І., звернувся, через систему «Електронний суд», до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 23657-09/2024 від 19.09.2024 року в загальному розмірі 23 400,00 грн. та судові витрати.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.05.2026 року позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, повернуто позивачеві.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги ( п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
22.06.2026 року представник позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Павлюх М. П. подала заяву, в якій просить повернути сплачений судовий збір відповідно до платіжної інструкції № 29449 від 15.05.2026 року у розмірі 2 662,40 грн.
Положеннями ч. 2 ст. 183 ЦПК України передбачено, що письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно із п. 1 ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Як вбачається із заяви така подана до суду 22.06.2026 року та підписана представником позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Павлюх М. П. До заяви долучено довіреність від 06.04.2026 року, з якої вбачається, що Хробак М. Р. на підставі довіреності статуту уповноважує Павлюх М. П. представляти інтереси ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Однак підтверджуючих документів на те, що Хробак М. Р. станом на день видачі довіреності та на день звернення до суду мав право діяти від імені юридичної особи без обмежень (зокрема делегувати повноваження), суду не надано.
Суд наголошує, що згідно з принципами диспозитивності та обов`язку доказування (ст. 13, 81 ЦПК України), саме на позивача покладено обов`язок надати актуальні та несуперечливі докази на підтвердження представництва.
Сторона позивача, мала безперешкодну технічну можливість сформувати витяг з ЄДР та надати копію Статуту безпосередньо в день подання заяви.
Самостійний пошук судом інформації в реєстрах за умови надання позивачем завідомо застарілих даних порушував би принцип рівності сторін та виходив за межі обов`язків суду.
Надання натомість документа, який не містить актуальних відомостей станом на день звернення, а також вичерпної інформації про правовий статус керівника, свідчить про неналежне підтвердження повноважень підписанта у розумінні ЦПК України.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про повернення даної заяви без розгляду.
Керуючись ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 183, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
постановив:
заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Павлюх Марії Петрівни про повернення судового збору, - повернути без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип`юк Г. М.