ЄУН 932/5030/23
Провадження №2-з/932/33/23
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
22.06.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Петуніна І. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, -
ВСТАНОВИВ:
У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку, справа 19.06.2026 була передана до повторного авторозподілу.
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у сумі 370000 доларів США.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову з вимогою накласти арешт на квартири за адресами: АДРЕСА_1 сільської громади Дніпровського р-ну Дніпропетровської області; вул. Наукова, буд. 54А, кв. 46-5, с-ще Дослідне Новоолександрівської сільської громади Дніпровського р-ну Дніпропетровської області; вул. Наукова, буд. 54А, кв. 46-4, с-ще Дослідне Новоолександрівської сільської громади Дніпровського р-ну Дніпропетровської області; вул. Наукова, буд. 54А, кв. 46-3, с-ще Дослідне Новоолександрівської сільської громади Дніпровського р-ну Дніпропетровської області; вул. Наукова, буд. 54А, кв. 46-1, с-ще Дослідне Новоолександрівської сільської громади Дніпровського р-ну Дніпропетровської області; вул. Наукова, буд. 54А, кв. 47-5, с-ще Дослідне Новоолександрівської сільської громади Дніпровського р-ну Дніпропетровської області; вул. Наукова, буд. 54А, кв. 47-4, с-ще Дослідне Новоолександрівської сільської громади Дніпровського р-ну Дніпропетровської області; вул. Наукова, буд. 54А, кв. 47-2, с-ще Дослідне Новоолександрівської сільської громади Дніпровського р-ну Дніпропетровської області; вул. Наукова, буд. 54А, кв. 47-1, с-ще Дослідне Новоолександрівської сільської громади Дніпровського р-ну Дніпропетровської області.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на ст. 149 ЦПК України та зазначає, що відповідачем на теперішній час вживаються заходи щодо відчуження майна, в тому числі і вищевказаних квартир.
На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд розглянув заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині першій статті 150 ЦПК України наведений перелік видів заходів забезпечення позову, серед яких - накладення арешту на майно та грошові кошти.
За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Так, наявність у власності відповідача майна може гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Жодних доказів, що у відповідач вживає заходів щодо відчуження нерухомого майна, позивачем не надано.
Разом з тим, суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із цією заявою. Це означає, що заявникові недостатньо лише зазначити, що існує загроза можливості невиконання судового рішення, а й навести змістовну мотивацію таких причин та підстав. Цей обов`язок заявника не повинен перекладатися на суд, а суд не повинен самостійно відшукувати ці підстави, якщо заявник неспроможний їх навести. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена і Верховним Судом, зокрема і 17.06.2022 у постанові у справі №908/2382/21.
За вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За таких обставин суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149, 150-153, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, протягом 15 днів з дня її складення.
Суддя І. В. Петунін