ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
19 червня 2026 року Справа 160/16405/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
установив:
позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при обчисленні розміру його пенсії за віком, з 01.03.2021р. з Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.06.2026 18 застосуванням коефіцієнта 1,11; з 01.03.2022р. з застосуванням коефіцієнта 1,14; з 01.03.2023р. з застосуванням коефіцієнта 1,197; з 01.03.2024р. з застосуванням коефіцієнта 1,0796; з 01.03.2025р. з застосуванням коефіцієнта 1,115; з 01.03.2026р. із застосуванням коефіцієнта 1,121.
- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при обчисленні розміру його пенсії за віком (7763,17грн.), з 20.12.2025 р. (в межах 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду) з застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та з 01.03.2026р. з застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115); у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії.
Відповідно до п.п.3 та 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01.01.2026 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3328,00 грн.
Зокрема, відповідно до приписів пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.).
Судом встановлено, що позовна заява подана в електронній формі через підсистему «Електронний суд».
Відповідно до вимог ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява містить п`ять вимог немайнового характеру. Отже, сума судового збору за подання цього адміністративного позову становить 5324,80 грн. (по 1064,96 грн. за кожну вимогу немайнового характеру).
Суд зауважує, що позивач надав документ про сплату судового збору в розмірі 1064, 96 грн.
Таким чином позивачу необхідно доплатити адміністративний збір у розмірі 4259,84, 96 грн.
Також, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги не можуть розглядатися як одна вимога про перерахунок пенсії, оскільки їх задоволення потребує встановлення різних юридичних фактів та перевірки правомірності застосування різних нормативно-правових актів.
Зміст позову свідчить, що позивач фактично оскаржує незастосування Головним управлінням Пенсійного фонду України п`яти окремих коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні: 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115. Кожен із зазначених коефіцієнтів був установлений окремим нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України у різні роки та має самостійну нормативну підставу застосування.
Для вирішення спору щодо кожного з наведених коефіцієнтів суд повинен окремо встановити: чи поширюється відповідний нормативний акт на позивача; чи виконані передбачені законодавством умови для застосування відповідного коефіцієнта; чи виникло у позивача право на відповідне збільшення показника середньої заробітної плати; чи були наявні правові підстави для незастосування такого коефіцієнта органом Пенсійного фонду.
Отже, кожен із коефіцієнтів утворює самостійний предмет судового контролю, що передбачає дослідження окремої нормативної підстави та окремого комплексу юридично значимих обставин. Вирішення питання щодо одного коефіцієнта не зумовлює автоматичного вирішення питання щодо інших коефіцієнтів, а тому відповідні вимоги не можуть вважатися єдиною вимогою.
Таким чином, позов фактично містить шість самостійних вимог немайнового характеру про визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування кожного з коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
Водночас вимоги про зобов`язання відповідача провести індексацію та перерахунок пенсії із застосуванням кожного з відповідних коефіцієнтів є похідними від наведених вимог про визнання дій протиправними, оскільки їх задоволення безпосередньо залежить від встановлення судом протиправності незастосування конкретного коефіцієнта.
Тому, у позові заявлено шість основних вимог немайнового характеру та шість похідних вимог, які не утворюють самостійного об`єкта справляння судового збору, оскільки їх задоволення залежить від задоволення відповідних основних вимог. Відтак для цілей визначення розміру судового збору позов слід розглядати як такий, що містить шість самостійних основних вимог немайнового характеру.
Посилання на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.11.2019 у справі №640/21330/18, не спростовує висновку про наявність у даному позові п`яти самостійних основних вимог.
Верховний Суд у наведених рішеннях виходив із того, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності та вимога про застосування одного із способів захисту, передбачених статтею 245 КАС України, є однією вимогою у випадку, коли вони стосуються одного предмета спору, однієї протиправної дії (бездіяльності) або одного рішення суб`єкта владних повноважень.
Натомість у даній справі спір не стосується однієї дії чи однієї правової підстави. Позивач фактично оскаржує незастосування п`яти різних коефіцієнтів індексації, кожен з яких установлений окремим нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України та підлягає самостійній правовій оцінці.
Для вирішення спору щодо кожного коефіцієнта суд повинен окремо встановити наявність чи відсутність права позивача на відповідне підвищення пенсії, дослідити зміст відповідного нормативного акта, сферу його дії, умови застосування та правомірність дій відповідача щодо кожного окремого випадку незастосування такого коефіцієнта.
Таким чином, у цій справі наявна не одна вимога про визнання протиправності та одна похідна вимога про зобов`язання вчинити певні дії, а п`ять окремих комплексів вимог, кожен з яких складається з: (1) вимоги про визнання протиправними дій щодо незастосування конкретного коефіцієнта та (2) похідної вимоги про зобов`язання здійснити відповідний перерахунок із застосуванням саме цього коефіцієнта.
Отже, правовий висновок Верховного Суду про те, що вимога про визнання протиправності та похідна від неї вимога про застосування способу захисту є однією вимогою, не заперечує необхідності визначення кількості самостійних предметів спору. У даному випадку таких предметів спору є п`ять, оскільки кожен із них ґрунтується на окремій нормативній підставі та потребує встановлення окремих юридично значимих обставин.
Частиною 1 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву залишити без руху.
Встановити позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме:
- надати оригінал документа про сплату судового збору у розмірі 4259,84 грн.
Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Савченко