ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
22 червня 2026 року Справа №160/15911/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Букіної Л.Є., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" про відстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року у справі № 160/15911/25, -
УСТАНОВИВ:
Дніпропетровським окружним адміністративним судом у порядку письмового провадження прийнято рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року у справі № 160/15911/25
Розглядаючи заяву суд виходить із того, що за правилами ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Наведена норма кореспондується із положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 (справа №1-26/2012) зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №1-7/2013 Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013 звернув увагу, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов`язок його виконання.
Згідно із частиною першою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За приписами частини четвертої статті 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може тільки у випадку наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку повноваження вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Суд зазначає, що відстрочення, розстрочення виконання рішення суду здійснюється у виняткових випадках і є правом, а не обов`язком суду. Необхідною умовою для надання відстрочення виконання рішення суду є встановлення судом виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Верховний Суд в постанові від 06.12.2019 по справі № 2а/0570/6531/2011 зазначив, що відстрочення виконання рішення суду в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.06.2021 по справі № 9901/598/19 зазначила, що нормами КАС України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Суд наголошує, що звертаючись до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення заявник має надати докази існування обставин, що обумовлюють унеможливлення чи утруднення виконання такого рішення.
Представник відповідача обґрунтовуючи подану заяву послався на відсутність необхідного фінансування для виконання прийнятого рішення. Проте, заявником до заяви про відстрочення виконання судового рішення не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення суду.
Суд вважає, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжкий фінансовий стан не є тією виключною обставиною, в розумінні КАС України, які б давали підстави для відстрочення виконання судового рішення. Також, заява не містить підстав вважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що заявник не довів наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у цій справі або роблять його неможливим, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду з мотивів, наведених у заяві, належить відмовити.
Керуючись статтями 229, 248, 378 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" про відстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року у справі № 160/15911/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.Є. Букіна