ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/5917/26
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
23 червня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Попової О.Г., суддів Говоруна О.В. та Чуприни О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю..
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України з таких підстав.
Так, відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, у пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 складав 3 328 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява у цій справі містить одну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, судовий збір при поданні апеляційної скарги сплачується у розмірі 3 328,00 грн * 150% * 0,8 = 3 993,60 грн.
Однак, апелянтом судовий збір сплачено не було, але подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ознайомившись із клопотанням апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
З метою виконання процесуального обов`язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону України "Про судовий збір", приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору.
Колегія суддів зазначає, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Водночас, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною для відстрочення сплати судового збору.
Усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Зазначена Військовою частиною НОМЕР_1 затримка у виділенні грошових коштів на сплату судового збору із державного бюджету, само по собі не свідчить про об`єктивну неможливість виконання встановленого законом обов`язку зі сплати судового збору та не підтверджує вжиття всіх залежних від скаржника заходів для забезпечення такого платежу.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.
При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Разом з тим, апелянтом не зазначено доводів щодо необхідності відстрочення сплати судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для задоволення поданого ним клопотання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку про необґрунтованість клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у зв`язку з чим останнє не підлягає задоволенню.
Таким чином, апелянту необхідно усунути вказаний недолік, сплатити судовий збір та надати докази такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 Кодексу, застосовуються правила ст. 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням апелянту десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 133, 169, 295, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 - відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Г. Попова
Судді О.В. Говорун
О.В. Чуприна