Номер провадження 2/754/11270/26
Справа № 754/11105/26
У Х В А Л А
Іменем України
23 червня 2026 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Ярошенка Сергія Владиславовича, Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про визнання права на оформлення свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з земельною ділянкою, в порядку спадкування за законом,
У С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права на оформлення свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з земельною ділянкою, в порядку спадкування за законом.
Як убачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів справи, позивач просить визнати за ним, на підставі права спадкування за законом, право на оформелння свідоцтва про право на спадщину на житилове приміщення і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову визнання права на оформлення свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з земельною ділянкою розташований в Запорізькій області.
ЦПК України виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної чи місцезнаходження юридичної особи, ст. 27 ЦПК України, альтернативна (за вибором позивача, ст. 27 ЦПК України), договірна (за угодою між сторонами), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення, ст. 30 ЦПК), за зв`язком справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
Таким чином позовні вимоги про визнання права на оформлення свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з земельною ділянкою, в порядку спадкування за законом, що знаходяться на території Пологівського району, Запорізької області відносяться до виключної підсудності. Отже територіальна підсудність належить Пологівського районного суду Запорізької області.
Однак ураховуючи неможливість Пологівського районного суду Запорізької області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, було змінено його територіальну підсудність справ за Вознесенівським районним судом м.Запорізької області.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Згідно із п. 1 ч. 1. ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншого суду якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Ураховуючи, що поданий позов територіально не підсудний Деснянському районному суду м. Києва, а підсудний Вознесенівському районному суду м. Запоріжжя, суд вважає за необхідне передати цивільну справу за підсудністю до належного суду задля дотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Керуючись ст. 30-31, 187, 258-261 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Ярошенка Сергія Владиславовича, Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про визнання права на оформлення свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з земельною ділянкою, в порядку спадкування за законом - передати за підсудністю на розгляд Вознесенівському районному суду м. Запоріжжя.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала складена та підписана 23.06.2026.
Суддя В. В. Бабко