ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
22.06.2026 м.Дніпро Справа № 904/2013/26
Центральний апеляційний господарський суд в особі судді Демчини Т.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кучеренко О.І., Кошлі А.О., Стефанів Т. В. у справі № 904/2013/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Андруся Павла Андрійовича, Державного підприємства «СЕТАМ», про визнання неправомірними дій, визнання неправомірним та скасування рішення державного виконавця,
в с т а н о в и в:
В провадженні Центрального апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 про відмову у відкритті провадження у справі № 904/2013/26 за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Андруся П.А., Державного підприємства «СЕТАМ», про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій (у частині).
Відповідно до протоколу від 20.05.2026 автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І., суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.
17.06.2026 ОСОБА_1 подав до Центрального апеляційного господарського суду заяву про відвід колегії суддів у складі: Кучеренко О.І. (головуючий суддя), Кошля А.О., Стефанів Т.В.
Заява про відвід мотивована тим, що в ухвалі від 26.05.2026 колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у вищезазначеному складі про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.4.2026 про відмову у відкритті провадження у справі № 904/2013/26 та відкриття апеляційного провадження, суд не зазначив третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зазначених позивачем у позовній заяві; неправильно зазначив предмет позовних вимог («про зобов`язання вчинити дії» замість «про визнання неправомірними дій, визнання неправомірною та скасування постанови»); а також при відкритті провадження не вирішив вимог апеляційної скарги про зупинення дії оскаржуваної ухвали, про звільнення апелянта від сплати судового збору та про долучення до провадження поданих з апеляційною скаргою письмових матеріалів. Вказані обставини викликають у апелянта сумнів у неупередженості та об`єктивності колегії суддів, що згідно з п.5 ч.1 ст.35 ГПК України є підставою для відводу.
Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у складі: головуючого судді Кучеренко О.І., суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В., заявлений ОСОБА_1 відвід визнано необґрунтованим та передано його заяву про відвід колегії суддів для вирішення суддею, який не входить до її складу, в порядку, встановленому ст.32 ГПК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026, для вирішення заяви ОСОБА_1 про відвід суддям Кучеренко О.І., Кошлі А.О., Стефанів Т.В. визначено суддю Демчину Т.Ю.
Вказана заява ОСОБА_1 від 17.06.2026 про відвід колегії суддів розглядається в порядку ч.8 ст.39 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про відвід колегії суддів у складі Кучеренко О.І. (головуючий суддя), Кошля А.О., Стефанів Т.В., суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. При цьому суд врахував наступне.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до ч.1 ст.24 Конституції України, громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано має здійснювати правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки.
Частиною 4 ст.11 ГПК України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Приписами ч.1 ст.2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Реалізації вищезазначених гарантій слугує запровадження в національному законодавстві процедур, що забезпечують безсторонність судового розгляду. Такими є, зокрема, встановлені у ст.35 ГПК України підстави для відводу (самовідводу) судді та заборона повторної участі судді в розгляді справи (стаття 36 ГПК України).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст.35 ГПК України. Пунктом 5 ч.1 вказаної статті передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші, не зазначені у п.п.1-4 ч.1 ст.35 ГПК України, обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до ст.39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. В силу положень ч.ч.2, 3 ст.38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36, 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим та містити посилання на конкретні обставини, які можуть свідчити про наявність передбачених законом підстав для усунення судді від участі у розгляді справи.
Інститут відводу судді є однією з процесуальних гарантій реалізації конституційного права особи на розгляд справи незалежним, безстороннім та справедливим судом. Його метою є усунення будь-яких об`єктивно обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді та забезпечення довіри суспільства і учасників процесу до судової влади.
Водночас, процедура відводу не може використовуватись як засіб впливу на суд або спосіб довільної зміни складу суду, визначеного в установленому законом порядку.
Відповідно до ч.13 ст.32 ГПК України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є незалежність судді. Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України, а вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється та має наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частиною 4 ст.11 ГПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» врегульовано застосування судом при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.
Перевіряючи наявність передбачених п.4 ч.1 ст.35 ГПК України інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, суд враховує наступне.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у п.п.28-30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, п.42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) від 21.12.2000, п.38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom) від 10.06.1996, п.49-50 рішення у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006, п.66-67 рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.03.2010, згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, доки не надано доказів протилежного. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими з точки зору стороннього спостерігача.
Встановлений у ст.35 ГПК України перелік підстав для відводу спрямований на забезпечення реалізації права особи на розгляд її справи незалежним та безстороннім судом. Проте застосування зазначеного процесуального механізму можливе лише за умови наявності належних та об`єктивно підтверджених обставин, що свідчать про існування ризику упередженого розгляду справи.
Заявляючи відвід колегії суддів Кучеренко О.І., Кошлі А.О., Стефанів Т.В., Гуровий І.А. посилається на те, що в ухвалі цієї колегії суддів від 26.05.2026 суд не зазначив третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зазначених позивачем у позовній заяві; неправильно зазначив предмет позовних вимог («про зобов`язання вчинити дії» замість «про визнання неправомірними дій, визнання неправомірною та скасування постанови»); а також при відкритті провадження не вирішив вимог апеляційної скарги про зупинення дії оскаржуваної ухвали, про звільнення апелянта від сплати судового збору та про долучення до провадження поданих з апеляційною скаргою письмових матеріалів.
Аналізуючи наведені апелянтом доводи, суд констатує, що твердження апелянта про порушення колегією суддів вимог ГПК України щодо змісту ухвали про відкриття апеляційного провадження не підтверджуються об`єктивно.
Так, зміст ухвали колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 про відкриття апеляційного провадження у даній справі за апеляційною скаргою Гурового І.А. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 про відмову у відкритті провадження за його позовною заявою, свідчить про те, що питання залучення до участі у справі третіх осіб в порядку, встановленому ст.50 ГПК України, на цій стадії апеляційного провадження не вирішувалось. Не вирішувались при відкритті провадження у справі також і заявлені в апеляційній скарзі клопотання апелянта: про зупинення дії оскаржуваного акта (ухвали про відмову у відкритті провадження); про звільнення апелянта від сплати судового збору (заявленого одночасно з його сплатою); про долучення до провадження поданих письмових матеріалів.
Процесуальний закон, зокрема, ст.ст.234, 262 ГПК України, не містить імперативних вимог щодо зазначення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, питання про залучення до участі у справі яких на даній стадії судом не вирішувалось, предмета позову.
Зміст ухвал колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у даній справі від 26.05.2026 про відкриття апеляційного провадження та від 18.06.2026 про визнання заяви ОСОБА_1 про відвід суддів необґрунтованою, свідчить про те, що при відкритті апеляційного провадження заявлені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 клопотання колегією суддів не вирішувались.
За результатами вивчення апеляційної скарги Гурового І.А. колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду прийнято судове рішення - відповідна ухвала про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження.
Постановлення суддями судових рішень та вчинення ним процесуальних дій, а також незгода з такими рішеннями чи діями учасників процесу не є підставою для відводу судді, не свідчать про надання безпідставних переваг окремим учасникам процесу та можуть бути предметом оскарження у передбаченому законом порядку. Зазначена позиція відповідає роз`ясненням, наданим Верховним Судом України у Постанові Пленуму № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади».
Суд бере до уваги положення ст.ст.50, 234, 262 ГПК України, а також враховує, що припущення позивача (апелянта) ОСОБА_1 щодо неврахування чи порушення колегією суддів вимог ГПК України не є об`єктивним підтвердженням існування інших обставин, які б викликали сумніви у неупередженості складу суду.
Повідомлені апелянтом у заяві про відвід обставини об`єктивно не вказують на прояв особистої упередженості суддів Кучеренко О.І., Кошлі А.О., Стефанів Т.В. при вирішенні питання відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою та не є об`єктивним підтвердженням існування інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у їх неупередженості.
Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів свідчить про те, що заявником не наведено обставин, які б вказували на наявність у суддів Кучеренко О.І., Кошлі А.О., Стефанів Т.В. прямої чи опосередкованої заінтересованості у результаті розгляду справи № 904/2013/26, а також будь-яких доводів щодо поведінки вказаних суддів, які могли б свідчити про прояв ними упередженості, необ`єктивності чи прихильності до будь-якого учасника справи.
Сама по собі наявність у сторони певного суб`єктивного ставлення до суддів або сумнівів щодо правильності прийнятих ними процесуальних рішень, не може ототожнюватись з існуванням об`єктивно підтверджених підстав для відводу.
Відвід судді не може ґрунтуватися на припущеннях, особистих переконаннях чи суб`єктивних оцінках учасника процесу, оскільки в іншому випадку право на заявлення відводу перетворилося б на інструмент довільного впливу на визначення складу суду та створювало б передумови для зловживання процесуальними правами.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу, суд повинен виходити не з суб`єктивного сприйняття особою діяльності судді, а з існування об`єктивно встановлених фактів, які можуть бути перевірені та які у розумного, неупередженого та поінформованого спостерігача здатні викликати обґрунтований сумнів щодо безсторонності суду.
У даному випадку таких обставин судом не встановлено, а заявником не наведено.
Таким чином, наведені заявником обставини не можуть бути розцінені як такі, що з точки зору об`єктивного спостерігача здатні породити обґрунтований сумнів у незалежності, безсторонності чи об`єктивності судді Стефанів Т.В., а тому не утворюють підстав для її відводу в розумінні пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви Гурового І.А. про відвід суддів Кучеренко О.І., Кошлі А.О., Стефанів Т.В. та відсутність правових підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст.35, 36, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Кучеренко О.І., Кошлі А.О., Стефанів Т. В. у справі № 904/2013/26 за його позовом до відповідачів: старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Андруся Павла Андрійовича, Державного підприємства «СЕТАМ», про визнання неправомірними дій, визнання неправомірним та скасування рішення державного виконавця, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Суддя Т.Ю.Демчина