Справа № 317/2462/26
Провадження № 2/450/2618/26
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
23 червня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Дем`яновська Ю.Д., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
29.04.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до Запорізького районного суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення заборгованості із відповідача ОСОБА_1 за:
- договором позики № 555149163149 між відповідачем та ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія»;
- договором позики № 3661207 між відповідачем та ТОВ «Мілоан»;
- договором позики № 4281542 між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна»
12.05.2026 ухвалою про передачу справи за підсудністю Запорізького районного суду Запорізької області позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Пустомитівського районного суду Львівської області.
19.06.2026 позовна заява надійшла до Пустомитівського районного суду Львівської області.
Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, після дослідження поданої заяви з додатками, суд дійшов наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Разом з тим, виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. У розумінні наведеного, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм ЦПК України.
Відповідно до інформаційного листа ВСС України у з розгляду цивільних та кримінальних справа від 25.09.2015 (пункт 7) доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.
Статтею 188 ЦПК України визначено підстави та порядок об`єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Тобто, об`єднані в одне провадження можуть бути декілька позовних вимог, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших, тобто є похідними. За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються пов`язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів. Метою об`єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин. Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання непов`язаних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Під вимогою розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача стосовно предмету спору. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
З наведеного вбачається, що позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20.
Разом з тим, з тексту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги позивача за даним позовом стосуються правовідносин, які виникають з окремих кредитних договорів, кожен із яких породжує різні взаємні права та обов`язки, що обумовлено умовами кожного з цих догорів, зокрема, сумами наданих кредитних коштів, розміром та порядком сплати відсотків за користування кредитними коштами, тощо, а також є відокремленими один від одного.
Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, про те що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, такі утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, розрахунки заборгованості, тощо).
Таким чином, пред`явивши вимоги про стягнення заборгованості по різних кредитних договорах, позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, визначені статті 188 ЦПК України, оскільки такі позовні вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, такі вимоги не є основними та похідними, вимоги заявлені з різних підстав, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню окремі спори з різним предметом спору щодо стягнення заборгованості за різними кредитними договорами, указані вимоги не є однорідними і такими, які нерозривно пов`язані між собою.
Відтак, заявлені вимоги не можуть бути об`єднані в одне провадження та сумісний їх розгляд є неможливим. Під час розгляду справи суд має надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правовій природі кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених до стягнення сум, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов`язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, При цьому, судом не встановлено наявності підстав для застосування положень статті 188 ЦПК України щодо роз`єднання позовних вимог.
Позивач з власної ініціативи об`єднав позовні вимоги без дотримання правил об`єднання позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Незважаючи на те, що частиною 6 статті 188 ЦПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства, в даному випадку суд не вбачає доцільності роз`єднання вимог за цим позовом в самостійне провадження, оскільки, відповідно до частини 6 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі роз`єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз`єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.
Оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог та сплачено судовий збір, виходячи із загальної суми позову, а після роз`єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується, то в даному випадку застосування судом положень частини 6 статті 188 ЦПК України і роз`єднання позовних вимог не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства та призведе до безпідставного зменшення судових витрат позивача.
За наведених обставин позов підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до частини 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись статтями 185, 188 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернути позивачу.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2662,40 грн сплачений згідно платіжної інструкції № [номер приховано] від 22.04.2026.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Ю. Д. Дем`яновська