справа № 362/4548/16-ц
провадження № 6/362/174/26
УХВАЛА
про відмову у розстроченні виконання судових рішень
22.06.2026
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Поповича О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові заяву представника відповідача про розстрочення виконання судових рішень у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Учасники справи, які прибули у судове засідання:
представник позивача - адвокат Старіков Є.О.;
відповідач ОСОБА_2 ;
представник відповідача - адвокат Тібеж К.І.
Суд установив:
Рішенням від 03 квітня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки рухомого майна (кухонні меблі, шафи-купе у кількості 3 шт., варильна поверхня, посудомийна машина, духова шафа, холодильник, бігова доріжка, телевізори у кількості 3 шт., кавоварка, пральна машина, стіл та стільці у кількості 4 шт., акваріум, душова кабінка, душова система, фільтр для води, бойлер) у розмірі 150 135 гривень 04 гривень.
Додатковим рішенням від 14 квітня 2026 року суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 31 501 гривня 35 копійок.
Представник відповідача звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання судових рішень у вказаній цивільній справі, мотивуючи таку заяву тим, що у відповідача склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме несприятлива фінансова ситуація, що пов`язана з безробіттям, а також захворювання, які потребують постійного лікування та фінансових витрат, на медичні препарати, у зв`язку з цим він не має можливості погасити суму боргу.
Від представника позивача надійшли заперечення щодо поданої заяви, зі змісту яких вбачається, що останній вважає подану заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, зазначає, що боржник фактично зберіг за собою у володінні та користуванні спірний об`єкт нерухомого майна, тоді як присуджені до стягнення грошові кошти є еквівалентом (грошовою компенсацією) частки рухомого майна, що належить стягувачу на праві спільної сумісної власності. За таких обставин безпідставне та/або тривале невиконання судового рішення щодо стягнення відповідної компенсації призводить до порушення майнових прав стягувача, зумовлює фактичне позбавлення його належної частки у спільному майні та суперечить конституційно закріпленому принципу обов`язковості судових рішень. Також вказує на те, що посилання відповідача на безробіття та відсутність доходу не може вважатися поважною причиною невиконання зобов`язань.
У судовому засіданні відповідач і його представник вимоги заяви підтримали.
Представник позивача у судовому засіданні щодо вимог заяви заперечив.
Суд вивчивши зміст заяви про розстрочення виконання рішень суду та додатки до неї, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З аналізу викладених норм вбачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що при зверненні до суду із заявою про розстрочення виконання рішень суду відповідачем надано довідки з Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7, копію трудової книжки, а також відомості з медичної картки.
Суд вважає, що надані заявником докази не є достатніми для розстрочення виконання рішень суду, оскільки не свідчать про виняткові випадки, що ускладнюють їх виконання чи роблять неможливим.
Так, надані довідки форми ОК-5 та ОК-7 жодним чином не характеризують майновий стан відповідача та не можуть однозначно свідчити про об`єктивну неможливість виконання рішень суду.
Також суд зазначає, що матеріальний стан характеризується не лише поточними доходами, тоді як відповідачем не надано суду доказів відсутності інших доходів, відсутності рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого можна було б виконати рішення суду.
Складне матеріальне становище не завжди має характер особливих або виняткових обставин, тому матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, та не є обставиною, що робить виконання неможливим.
Суд також наголошує на відсутності доказів того, що такий фінансовий стан відповідача як і його незадовільний стан здоров`я є тимчасовими обставинами, і у разі розстрочення виконання рішень суду він матиме об`єктивну можливість їх виконати, адже відсутні дані з яких можливо дійти висновку, що запропонований заявником період розстрочення і суми щомісячних виплат дійсно знаходяться в межах його доходів.
Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
При цьому виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
До того ж, розстрочення виконання рішення суду не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача та не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для відповідача (боржника).
За наведених обставин, виходячи з принципів верховенства права, обов`язковості виконання судових рішень, відсутності виключних обставин для розстрочення виконання рішення, зокрема документально підтверджених відомостей щодо відсутності у відповідача рухомого та нерухомого майна, а також беручи до уваги надані в судовому засіданні усні пояснення останнього, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Керуючись статтями 260, 435 ЦПК України, суд
постановив:
залишити без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тібеж Катерини Юріївни про розстрочення виконання судових рішень у цивільній справі № 362/4548/16.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Київського апеляційного суду.
Дата складення повного тексту ухвали: 24 червня 2026 року.
Суддя О.В. Попович