Справа № 369/11215/26
Провадження № 2/369/13577/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Валешинський Максим Ігорович, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
встановила:
в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Водночас, представник позивача - адвокат Валешинський М.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , разом із позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:04:001:0127, площею 0,0642 га, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський (колишній Києво-Святошинський) район, Боярська ТГ, колишня Забірська сільрада, садівниче товариство громадська організація «СТАВИ»; легковий автомобіль марки Mazda, модель СХ-5, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору.
Заява обґрунтована тим, що за змістом позовної заяви позивач просить суд у порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером: [номер приховано]:04:001:0127, площею 0,0642 га, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський (колишній Києво-Святошинський) район, Боярська ТГ, колишня Забірська сільрада, садівниче товариство громадська організація «СТАВИ»; 1/2 частину садового будинку загальною площею 48,7 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Фастівський (колишній Києво-Святошинський) район, Боярська ТГ, колишня Забірська сільська рада, садівниче товариство громадська організація «СТАВИ», стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 348 707 гривень 50 копійок, як компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна подружжя - легкового автомобіля марки Mazda, модель СХ-5, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, замість його частки у праві спільної сумісної власності на це майно. Наразі, між позивачем та відповідачкою існує гострий конфлікт щодо подальшого перебування у шлюбі та порядку поділу спільного майна. Як вбачається з веб-порталу «Судова влада України» 17.12.2025 року ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про розірвання шлюбу. Більше того, 15.12.2025 року ОСОБА_2 в односторонньому порядку, без згоди, зняла з реєстрації позивача. Також, як вбачається із роздруківки з мобільного застосунку «Дія», відповідачка вже скасувала право користування автомобілем ОСОБА_1 . З огляду на конфліктні відносини та наявні у позивача побоювання, відповідачка має намір здійснити відчуження вказаного майна третім особам (продаж, дарування), що є типовою практикою у справах про поділ майна. У разі перепродажу майна до ухвалення судового рішення, позивач не зможе реалізувати право на володіння часткою, оскільки майно вибуде з володіння сім`ї, що недійсний необхідності ініціювання нових судових процесів про визнання договорів.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.
Відповідно до п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зміст і форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Пунктом 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачений такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Крім того, статтею 150 ЦПК імперативно встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, за рахунок якого пропонується забезпечити позов, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані письмові документи, вважає, що вимоги заявника щодо накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:04:001:0127, площею 0,0642 га, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський (колишній Києво- Святошинський) район, Боярська ТГ, колишня Забірська сільрада, садівниче товариство громадська організація «СТАВИ»; легковий автомобіль марки Mazda, модель СХ-5, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0127, площею 0,0642 га, розташовану за адресою: Київська область, Фастівський район, Боярська територіальна громада, садівниче товариство «СТАВИ», зареєстровано за ОСОБА_2 .
З огляду на характер заявлених позовних вимог, предметом яких є поділ спільного сумісного майна подружжя, суд вважає, що існує об`єктивний ризик його відчуження, зміни правового статусу або вчинення інших дій, спрямованих на ускладнення чи унеможливлення виконання можливого судового рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд виходить із необхідності забезпечення реального та ефективного захисту порушеного або оспорюваного права, а також гарантування виконання майбутнього судового рішення. Забезпечення позову має превентивний характер і спрямоване не на вирішення спору по суті, а на збереження фактичного та правового стану майна до моменту ухвалення рішення у справі.
Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову щодо спірної земельної ділянки створює реальну загрозу її відчуження, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Такий ризик є достатньо обґрунтованим та підтверджується характером спору, а також правовим статусом майна, яке перебуває у володінні відповідача.
Водночас, щодо клопотання про накладення арешту на транспортний засіб марки Mazda CX-5, 2018 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд виходить із принципу співмірності заходів забезпечення позову заявленим вимогам, а також необхідності доведення належності майна до спільної сумісної власності подружжя.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували, що зазначений автомобіль був набутим сторонами під час шлюбу.
Згідно з матеріалами справи, шлюб між сторонами було укладено 21.04.2023 року.
Водночас відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , легковий автомобіль марки Mazda CX-5, 2018 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вперше зареєстрований 28.04.2021 року. При цьому дата реєстрації за власником у наданій копії документа зазначена як «22.05.202…», однак у зв`язку з неповнотою копії встановити точний рік та обставини набуття права власності неможливо.
Таким чином, наявні у справі докази не дозволяють достеменно встановити момент набуття спірного транспортного засобу у власність та не дають можливості зробити беззаперечний висновок про те, що він був придбаний під час шлюбу.
За таких обставин правовий режим зазначеного автомобіля як потенційного об`єкта спільної сумісної власності подружжя не підтверджений.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту виключно на земельну ділянку як об`єкт, щодо якого доведено наявність достатніх ризиків невиконання можливого судового рішення, та відмови в іншій частині заяви як необґрунтованій.
Керуючись ст. 149-153, 157, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суддя -
постановила:
заяву позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Валешинський Максим Ігорович, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:04:001:0127, площею 0,0642 га, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський (колишній Києво- Святошинський) район, Боярська ТГ, колишня Забірська сільрада, садівниче товариство громадська організація «СТАВИ», яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
В решті заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя - Лапченко О.М.