УХВАЛА
м. Вінниця
23 червня 2026 р. Справа № 120/9290/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
в с т а н о в и в:
18.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, встановлено, що позовна заява не відповідає таким вимогам, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року встановлено в розмірі 3328,00 грн.
Із матеріалів позовної заяви слідує, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 119903,40 грн.
Отже, позивачем заявлено одну позовну вимогу майнового характеру, таким чином, ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру становить 1331,20 грн.
Натомість позивачем до позовної заяви не надано доказу сплати судового збору у встановленому розмірі.
Водночас, позивач вважає, що його звільнено від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI.
Суд зауважує, що вказані твердження позивача є безпідставними, з огляду на наступне.
Так, із долученої до матеріалів позовної заяви копії посвідчення встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 року №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон від 22.10.1993 року №3551-XII).
Статтею 22 Закону від 22.10.1993 року №3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 Закону від 22.10.1993 року №3551-XII. Серед наданих Законом пільг, відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами щодо відшкодування середнього розміру грошового забезпечення (середнього заробітку) за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 року №3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Враховуючи, що виникнення права на виплату середнього розміру грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні пов`язане із його статусом як колишнього військовослужбовця, а статус позивача як учасника бойових дій не впливає на зміст та обсяг його права на спірну виплату, відсутні підстави для застосування пільги передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 року №3674-VI.
Враховуючи вищезазначене, судовий збір при зверненні до суду у цій справі повинен бути сплачений на загальних підставах.
Аналогічну правову оцінку процесуальному питанню пов`язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 року по справі №9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 року по справі №9901/311/19, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 року по справі №240/934/20.
Так, Велика Палата Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд в ухвалі від 22.04.2025 року по справі №420/21015/23 зазначив, що ураховуючи предмет спору, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою належить сплаті на загальний підставах.
Разом з тим, досліджуючи питання застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», Суд дійшов висновку, що хоча указана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі №200/9942/25 (ухвала від 09.03.2026 року).
Отже, враховуючи предмет спору в даній адміністративній справі, суд дійшов висновку, що судовий збір за звернення з цим позовом належить сплаті на загальних підставах, а тому позивачу слід сплатити судовий збір в сумі 1331,20 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Разом з тим, за приписами ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Так, позивачем в межах даної справи заявлено позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідний середній заробіток.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі №120/2354/24 відповідачем здійснено виплату грошового забезпечення за період 01.08.2020 року по 31.03.2022 року у сумі 78352,82 грн.
На переконання позивача, оскільки його грошове забезпечення виплачено з порушенням строку його виплати, у нього виникло право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
У Рішенні від 22.02.2012 року у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини пов`язані зі звільненням позивача з публічної служби, до спірних правовідносин підлягають застосування саме положення ч. 5 ст. 122 КАС України, оскільки такі положення є спеціальними по відношенню до ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Таким чином, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, до спірних правовідносин має бути застосований спеціальний процесуальний строк, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України для спорів, пов`язаних зі звільненням з публічної служби.
Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 17.11.2022 року по справі №520/12661/19.
Таким чином, оскільки остаточний розрахунок з позивачем відбувся 17.04.2026 року, кінцевим строком звернення до суду з вимогою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було 17.05.2026 року.
Натомість, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 16.06.2026 року (дата поштового відправлення), тобто із пропуском місячного строку.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, в порушення зазначених вище положень, до матеріалів позовної заяви не додано клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Отже, позивачу необхідно подати заяву із зазначенням поважних причин пропуску строку на звернення до суду, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
За правилами визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 122, 123, 132, 160, 161, 169, КАС України, -
у х в а л и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду:
- доказів сплати судового збору в сумі 1331,20 грн.
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дончик Віталій Володимирович