ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
24 червня 2026 року Справа № 160/17306/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
19.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №232730031988 від 27.05.2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 21.05.2026 р. на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 року №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частиною 2 ст.26 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
21.05.2026 року рішенням №960/0/15-26 Вищої Ради Правосуддя змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Для цілей визначення територіальної підсудності справи до уваги беруться відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місце проживання (перебування, знаходження) особи-позивача.
Як встановлено судом, місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_1 .
В свою чергу, фактичним місцем проживання/перебування у відповідності до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №7101-5002958854 від 16.09.2023 року є АДРЕСА_2 .
Вказану адресу позивачем також зазначено в позовній заяві як адресу місця перебування (ВПО).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місце реєстрації відповідача - АДРЕСА_3 .
Інформації щодо зміни адрес реєстрації позивача та відповідача матеріали позовної заяви не містять.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньопереміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньопереміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих осіб у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.
У постанові від 29.07.2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.
Таким чином, суд доходить висновку, що справа не належить розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом, оскільки фактично позивач не проживає на території Луганської області, а має постійне місце перебування на території Черкаської області.
Отже, з огляду на викладене, суд зазначає, що позивач, маючи постійне місце перебування в Черкаській області, повинна була звертатись до суду за місцем свого фактичного перебування, а саме: до Черкаського окружного адміністративного суду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне передати матеріали адміністративної справи №160/17306/26 до Черкаського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.25, 26, 29, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративну справу №160/17306/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - передати на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 117) за територіальною підсудністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський