КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
23 червня 2026 року м.Київ справа № 320/5101/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не здійснення ОСОБА_2 з 16.11.2023 року нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000.00 грн. в повному обсязі, згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з урахуванням раніше сплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000.00 грн. в повному обсязі, згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з урахуванням раніше сплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 з 16.11.2023 максимальним розміром.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"), без обмеження максимальним розміром, починаючи з 16.11.2023.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на вказане рішення Київського окружного адміністративного суду було повернуто особі, яка її подала.
20.02.2026 на адресу суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у 30-денний строк з моменту отримання цієї ухвали (її тексту, отриманого засобами телекомунікаційного зв`язку) подати до суду звіт про виконання рішення у цій справі з відповідними доказами.
10.06.2026 на адресу суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду 04.07.2025 у справі №320/5101/25.
У вказаному звіті територіальний орган Пенсійного фонду України зазначив, що Управлінням виконано рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у справі №320/5101/25, пенсія позивачу виплачується без обмеження максимальним розміром. Сума нарахованої доплати по перерахунку становить 5579,41 грн.
Так, судом встановлено, що згідно з розрахунком пенсії позивача, наявним в матеріалах справи, розмір пенсії позивача станом на 01.01.2026 становить 25456,47 грн. та не обмежений максимальним розміром. Також відсутність обмеження пенсії максимальним розміром вбачається з протоколу з пенсійної справи позивача станом на 10.04.2025.
Позивачем, у свою чергу, не надано доказів того, що після набрання законної сили рішенням суду у цій справі розмір його пенсії був обмежений максимальним розміром.
Щодо виплати заборгованості відповідач у звіті зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі - Постанова №821) затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
Відповідач зазначив, що цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Враховуючи означені обставини, відповідач вважає, що ним вжито всі можливі заходи спрямовані на виконання рішення суду у справі №320/5101/25.
Розглянувши поданий відповідачем звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої-другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Згідно з частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд наголошує на тому, що подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.
Виконання судового рішення є умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2025 у справі №580/2522/24 наголосив на тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Водночас, Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у цій справі відповідач здійснює виплату пенсію позивачу без її обмеження максимальним розміром. Також відповідачем нараховано заборгованість за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року у розмірі 5579,41 грн.
Оскільки рішення на теперішній час є невиконаним в частині виплати позивачу нарахованої заборгованості у розмірі 5579,41 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для неприйняття звіту про виконання судового рішення від 10.06.2026 №1000-0902-7/68360.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Таким чином, постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті звіту тягне за собою необхідність накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас частиною п`ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Отже, здійснення керівником суб`єкта владних повноважень достатніх і вичерпних дій, які спрямовані на виконання судового рішення, є підставою для звільнення його від сплати штрафу.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення та додані до нього документи, суд дійшов висновку, що керівником відповідача були вчинені достатні та вичерпні дії, спрямовані на виконання судового рішення, які, однак, не призвели до повного виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин (через відсутність достатнього фінансування для виплати заборгованості по перерахованій пенсії).
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Така сама правова позиція у подальшому була підтримана Верховним Судом у постанові від 13 листопада 2025 року у справі № 260/9788/23, в якій Верховний Суд також звернув увагу на частину третю статті 378 КАС України, яку було доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 21.11.2024 № 4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" (далі - Закон №4094-ІХ), який набрав чинності 19.12.2024.
Так, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд звертає увагу на те, що прицитована вище частина третя статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що наслідком постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту може бути також розгляд за власною ініціативою суду питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-IX, яким положення частини третьої статті 378 КАС України були доповнені абзацом другим вищенаведеного змісту, він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.
Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.
Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
Суд зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 набрало законної сили 20.08.2025.
14.11.2025 Київським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист для примусового виконання судового рішення у даній справі.
На виконання судового рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача та донараховано суму коштів у розмірі 5579,41грн.
Вказана сума коштів не була виплачена позивачеві протягом двох місяців з дня набрання судового рішення у цій справі законної сили.
Згідно з пунктом 3 частин першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1404-VIII учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Таким чином, сторони цієї справи (позивач та відповідач) набули статусу стягувача та боржника з моменту видачі виконавчого листа.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність передумов для застосування положень частини третьої статті 382-3 та абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України та зміни способу і порядку виконання судового рішення у цій справі.
У постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22 зазначено, що прийняттям Закону №4094-IX Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Верховний Суд дійшов висновку, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.
Своєю чергою, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою власне відповідачем.
За таких обставин, оскільки відповідачем не забезпечено виконання судового рішення у цій справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у даній справі з:
"Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"), без обмеження максимальним розміром, починаючи з 16.11.2023."
на:
"Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, адреса: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Андрія Саєнка, буд.10) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 5579,41 грн (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять грн 41 коп.)".
Керуючись статтями 243, 248, 378, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.06.2026 №1000-0902-7/68360 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у справі №320/5101/25.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у справі №320/5101/25 з:
"Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"), без обмеження максимальним розміром, починаючи з 16.11.2023."
на:
"Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, адреса: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Андрія Саєнка, буд.10) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 5579,41 грн (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять грн 41 коп.)".
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Дудін С.О.