Судові рішення

Ухвала № 137655046 у справі № 320/24994/26 від 19.06.2026

Ухвала від 19.06.2026 в адміністративній справі № 320/24994/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Київський окружний адміністративний суд, суддя Вісьтак М.Я.

Справа№ 320/24994/26
СудКиївський окружний адміністративний суд
СуддяВісьтак М.Я.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення19.06.2026
Надійшло до реєстру25.06.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/137655046

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

19 червня 2026 року № 320/24994/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , Відділу № 5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування висновку,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Міністерства оборони України , Відділу № 5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування висновку , у якому просить суд (орфографія, пунктуація та стилістика автора збережені):

- Визнати протиправними бездіяльність Відділу № 5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України щодо неналежного розгляду моїх звернень від 10.11.2025, 24.11.2025, 08.12.2025, 12.12.2025, 30.12.2025, 13.02.2026 (згідно з компетенцією вказаних органів і установ) та зобов`язати Міністерство оборони України в особі Відділу № 5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 повторно належно розглянути мої звернення в частині виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю мого батька, військовослужбовця ОСОБА_2 з урахуванням обставин, встановлених судом у цій справі;

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити мені належні моєму батькові, ОСОБА_2 грошові кошти у якості грошового забезпечення, що залишилось за ним у сумі 176004 грн; Реквізити для перерахування коштів: рахунок № НОМЕР_2 , IBAN - НОМЕР_3 .

- Визнати протиправним і скасувати висновок службової перевірки військової частини НОМЕР_1 , затверджений її командиром 29.10.2025, яким встановлений факт самовільного залишення 25.10.2025 ОСОБА_2 місця несення служби, що мало наслідком порушення ним військової дисципліни у зв`язку з не підтвердженням даного факту та відсутністю у діях ОСОБА_2 складу даного дисциплінарного правопорушення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання, викладені у статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що поданий позов підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Частиною першою ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов`язаність між собою.

У поданій позовній заяві представник позивача висунула кілька вимог, зокрема:

- Визнати протиправними бездіяльність Відділу № 5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України щодо неналежного розгляду звернень позивача;

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу належні її батькові, ОСОБА_2 грошові кошти у якості грошового забезпечення;

- визнати протиправним і скасувати висновок службової перевірки військової частини НОМЕР_1 .

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві можуть бути об`єднані основна вимога та похідні від неї, якщо вони випливають із одного правовідношення, ґрунтуються на спільній фактичній та/або правовій підставі.

Суд зауважує, що норми щодо об`єднання пов`язаних вимог в одному позові спрямовані на забезпечення процесуальної економії та однакового підходу в судовій практиці. Це можливо лише тоді, коли спірні правовідносини мають спільні підстави або ґрунтуються на однакових доказах. У такому випадку розгляд вимог в одному провадженні є доцільним і сприяє узгодженості рішень судів.

Однак, проаналізувавши зміст зазначених позовних вимог, суд дійшов висновку, що наведені позовні вимоги не випливають з одного правовідношення, не є взаємопов`язаними, не мають спільної правової або фактичної підстави та потребують доведення різних обставин із різним переліком доказів. Фактично, частина позовних вимог спрямована на оспорювання бездіяльності щодо нарахування/виплати, інша - на оспорювання бездіяльності щодо видачі довідки.

Таким чином, позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі вимоги не можуть бути розглянуті в одному адміністративному провадженні.

Згідно із приписами ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. При цьому підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з відповідними позовними вимогами до відповідача.

Суд звертає увагу, що правовідносини між позивачем та відповідачами не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб`єкта владних повноважень.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачами, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов`язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об`єднання непов`язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).

Окрім цього, суд вважає за доцільне звернути увагу, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачене ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі № 917/1377/18, від 27.02.2019 у справі № 922/2225/18, від 14.08.2018 у справі № 910/3569/188.

Враховуючи вищевказане, на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду по суті.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі наведеного та керуючись 2, 21, 44-45, 160, 169, 171-172, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Відділу № 5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування висновку - повернути позивачу.

Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (видати) позивачу невідкладно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Суддя Вісьтак М.Я.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
10.08.2026 Ухвала № 138929448 Шостий апеляційний адміністративний суд
06.07.2026 Ухвала № 138028737 Шостий апеляційний адміністративний суд