КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
22 червня 2026 року 320/25325/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування припису, визнати протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Припис Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради №2026 14593 від 18.06.2026;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо непродовження терміну дії паспорту прив`язки тимчасової споруди № 01570-ДС.10548.605 за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського Миколи, буд. № 31в;
- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) розглянути заяву позивача № 055/11200 від 02.12.2025 та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розміщення тимчасових споруд, затвердженого наказом Мінрегіону від 21.10.2011 № 244.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії Припису Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №2026 14593 від 18.06.2026 про демонтаж тимчасової споруди, розміщеної за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського Миколи, буд. № 31в, до ухвалення судом рішення у справі по суті;
- заборони Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), його посадовим особам, а також будь-яким підпорядкованим або залученим суб`єктам вчиняти дії щодо демонтажу, знесення, переміщення або пошкодження зазначеної тимчасової споруди до ухвалення судом рішення у справі по суті.
В обґрунтування заяви зазначено, що ФОП ОСОБА_1 є власником тимчасової споруди (далі - ТС) типу «павільйон», площею 12,00 кв. м, розміщеної за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського Миколи, буд. № 31в, яка є законно розміщена на підставі Паспорту прив`язки № 01570-ДС.10548.605, виданого відповідачем 1 30.08.2023 та тричі продовжений ним же, та Договору пайової участі № 01570-ДС.10548.605 від 30.08.2023.
18 червня 2026 року Відповідач 2 склав Припис №2026 14593 з вимогою демонтувати ТС протягом трьох діб. При цьому, Припис не був вручений позивачу у встановленому законом порядку: підпис позивача або його представника у рядку «Припис одержав» відсутній; Припис не надсилався поштою цінним листом з описом вкладення; Відповідач 2 обмежився лише наклеюванням Припису на поверхню ТС та фотофіксацією цього факту, що відповідно до п. 20.2.1 Правил благоустрою міста Києва є лише додатковим заходом і не замінює обов`язкового вручення.
Вважає, що Припис юридично не вручений позивачу, строк його виконання не розпочався, а будь-які дії щодо демонтажу ТС на його підставі є протиправними.
Вказує, що існує реальна і безпосередня загроза того, що Відповідач 2 самостійно або через залучені комунальні підприємства здійснить примусовий демонтаж ТС до ухвалення судового рішення по суті справи. Демонтаж ТС є незворотним заходом, оскільки відновлення попереднього стану після фізичного знесення споруди є практично неможливим, позивач втратить джерело підприємницького доходу, майнова шкода (вартість споруди, облаштування, товарних залишків, упущена вигода) не буде компенсована навіть у разі задоволення позову, а виконання рішення суду буде істотно ускладнено або унеможливлено.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно частин першої, другої, четвертої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункти 2, 4 цієї частини статті).
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Суд враховує й те, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Своєю чергою, ЄСПЛ у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Причому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа № 705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 640/14616/21 зазначив, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття позову суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).
Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
З врахуванням зазначеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18).
Встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 , що використовуються позивачем для ведення господарської діяльності.
Між позивачем та Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою щодо тимчасової споруди, власником якої є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та видано паспорт прив`язки тимчасової споруди, термін дії якого відповідачем продовжено не було.
Разом з цим, Департаментом територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради було винесено приписи щодо порушень 7 розміщених тимчасових споруд, власником яких є позивач, пункту 13.1.1. Правил благоустрою міста Києва.
Зазначеним приписом було запропоновано власнику цієї споруди усунути недоліки шляхом - «надання супровідної заяви із документацією на розміщення тимчасової споруди. У разі відсутності документації на розміщення демонтувати тимчасову споруду власними силами та відновити благоустрій протягом трьох діб. У разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства».
Обґрунтовуючи необхідність вжиття запропонованих заходів забезпечення позову, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що до встановлення судом дійсних обставин спору під час розгляду цієї справи, відповідачем Департаментом територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) можуть бути вчинені дії, спрямовані на здійснення демонтажу тимчасової споруди за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського Миколи, буд. № 31в, де знаходиться тимчасова споруда позивача, що суттєво вплине на реальний захист прав та інтересів позивача, пов`язаних з користуванням та володінням належним позивачу майном.
Вказує, що у випадку невжиття запропонованих заходів забезпечення позову, вказана тимчасова споруда буде демонтована, а рішення суду не зможе бути виконаним.
Суд зазначає, що позивачем не надано копій дозвільних документів на встановлення того об`єкта, який йому належить, та підлягає демонтажу на підставі оскаржуваного припису №2026 14593 від 18.06.2026.
Верховний Суд у постанові від 14 березня 2024 року у справі №540/7262/21 зазначив, що розміщення тимчасових споруд не передбачає влаштування фундаменту, а сам їх характер тимчасовості передбачає, що при їх примусовому демонтажі може відбуватись лише перенесення останніх в будь-яке інше місце для подальшого зберігання, що не впливає на цінність відповідного майна.
Навіть якщо припустити можливий демонтаж тимчасової споруди позивача, вказане не свідчить про неможливість або ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає порушеними, оскільки мова йде про тимчасову споруду, яка є пересувною та, у разі поновлення прав позивача у судовому порядку, може бути повернута на попереднє місце розташування.
Саме лише твердження позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу.
Також суд зазначає, що лише незгода позивача із діями/бездіяльністю (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними не є достатньою підставою для підтвердження існування очевидних ознак протиправності в діях або бездіяльності відповідача та не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі № 640/15534/22 вказав на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, фактичні обставини справи, підлягають встановленню та оцінці судом на підставі зібраних у справі доказів й аналізу релевантних норм права, під час вирішення справи по суті.
На цій стадії провадження подані матеріали не дають підстав для висновку про очевидну протиправність оскаржуваних дій відповідача без повного з`ясування фактичних обставин справи та дослідження належних і допустимих доказів.
Беручи до уваги наведене, в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №320/25325/26 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.