ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/9475/26
У Х В А Л А
з питань зупинення провадження
23 червня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження клопотання відповідача про зупинення провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в:
у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 380/9475/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2020 по 20.03.2026 включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії та інші доплати у відсотковому значенні, що виплачені при проходженні служби) за період з 01.01.2020 по 20.03.2026 включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби) та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025 та на 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Ухвалою судді від 18.05.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.06.2026 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.08.2025 відкрив касаційне провадження у справі № 320/29450/24 за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, якими визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. На думку відповідача, результат розгляду справи № 320/29450/24 безпосередньо впливає на вирішення позовних вимог у справі № 380/9475/26, що, відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, є підставою для зупинення провадження.
Дослідивши клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом наведеної норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є можливим лише за наявності об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи. Така неможливість має місце тоді, коли обставини, що підлягають встановленню в іншій справі, мають преюдиційне значення для справи, провадження в якій вирішується питання про зупинення, і коли без встановлення цих обставин суд позбавлений можливості ухвалити рішення. Об`єктивна неможливість розгляду справи означає, що суд не може самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом, через неможливість застосувати норми права, надати оцінку доказам тощо.
Предметом розгляду у справі № 380/9475/26 є вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2020 по 20.03.2026 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Предметом розгляду у справі № 320/29450/24 є вимоги про скасування пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Суд зазначає, що результат розгляду справи № 320/29450/24 не створює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи з огляду на таке.
Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 10.01.2023 у справі № 340/507/22).
Таким чином, для вирішення спору у справі № 380/9475/26 суд наділений повноваженнями самостійно надати оцінку відповідності пункту 4 постанови № 704 (у редакції постанови № 481) нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та застосувати акт, що має вищу юридичну силу, незалежно від того, чи є постанова № 481 чинною та чи вирішено питання про її законність в окремому провадженні. Отже, встановлення обставин у справі № 320/29450/24 не має преюдиційного значення для цієї справи, а її вирішення не є передумовою для ухвалення рішення у справі № 380/9475/26.
Більше того, правова позиція щодо незастосування пункту 2 постанови № 481 в частині, що суперечить закону про Державний бюджет України на відповідний рік, та щодо застосування пункту 4 постанови № 704 у первинній редакції із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, вже сформована Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, яка в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.
Зібрані у справі № 380/9475/26 докази (позовна заява з додатками, відзив з додатками, грошовий атестат, довідки № 207 та № 208 від 06.05.2026) дозволяють суду встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. За таких умов посилання відповідача на об`єктивну неможливість розгляду справи є безпідставним, оскільки суперечить прямому застереженню пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
Суд також враховує, що предметом спору у цій справі є виплата належного позивачу грошового забезпечення, яке за своєю правовою природою є різновидом винагороди за працю. Зупинення провадження на невизначений строк до завершення касаційного перегляду іншої справи призвело б до невиправданого затягування розгляду справи та порушення права позивача на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 2 КАС України.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що об`єктивна неможливість розгляду справи № 380/9475/26 до набрання законної сили рішенням у справі № 320/29450/24 відсутня, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 236, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у адміністративній справі № 380/9475/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на цю ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Желік О.М.