РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
23 червня 2026 року м. Рівне №460/10734/26
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді С.М. Дуляницька, перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Відділу управління примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу управління примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.09.2025 про закінчення виконавчого провадження №71943837.
- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відновити виконавче провадження за виконавчим листом від 29.05.2023 у справі № 460/5153/23 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 29.08.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Перевіривши матеріали позовної заяви в порядку ст.171 КАС України, суддя встановив, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених нормами КАС України.
За правилами ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби визначені статтею 287 КАС України.
Так, за правилами п.1 ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як свідчить зміст позовної заяви, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.09.2025 про закінчення виконавчого провадження №71943837.
При цьому, за змістом позовної заяви та матеріалів, долучених до неї, позивач та був обізнаний про наявність вказаної постанови ще станом на 26.03.2026, коли отримав копію вказаної постанови.
З даним позовом позивач звернувся лише 18.06.2026, тобто з порушенням 10-денного строку звернення до суду, визначеного ст.287 КАС України.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначив, що пропуск строку був зумовлений неотриманням оскаржуваної постанови вчасно, тривалим лікуванням, соціально-вразливим статусом (інвалідністю та статусом потерпілого від ЧАЕС), юридичною необізнаністю та обставинами воєнного стану.
Щодо доводів позивача про пропуск строку у зв`язку з тривалим лікуванням, соціально вразливим статусом та юридичною необізнаністю, то суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перебування на лікуванні після 26.03.2026 (дата отримання постанови) до моменту звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Крім того, юридична необізнаність і невірне трактування норм права, відсутність чіткого законодавчого врегулювання певних питань не є поважною причиною для пропуску строку на звернення до суду.
Також в заяві вказано, що протягом усього періоду воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд не приймає вказані доводи позивача, оскільки введення воєнного стану в лютому 2022 року може бути поважною причиною пропущення процесуального строку, якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію. Таких конкретних причин позивач не наводить, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку на звернення до суду. Крім того, не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий, причинний зв`язок.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (постанови ВП ВС від 20.11.2022 у справі 990/115/22; від 08.12.2022 у справі 990/102/22, постанова ВС від 29.09.2022 року у справі 500/1912/22).
Суд враховує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Інших причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено, доказів, які б свідчили про поважність причин такого пропуску, не надано.
Відтак, суд приходить до висновку, що наведені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду з позовом доводи позивача є необґрунтованими, причини пропуску строку неповажними.
За приписами частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом фактичного надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В :
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом у справі №460/10734/26 та відмовити у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу управління примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя С.М. Дуляницька