Єдиний унікальний номер справи № 753/13370/22
Провадження № 22-ц/824/9538/2026
У Х В А Л А
17 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Журби С.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення порядку користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 20 березня 2026 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянтом зазначено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке обгрунтоване тим, що апелянтом було направлено апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку у межах 30-денного строку з дня отримання рішення. Однак в подальшому було з`ясовано, що лист не був доставлений до апеляційного суду, а втрачений при поштовій пересилці з вини АТ «Укрпошта». Відтак апелянт вважає, що наявні обгрунтовані підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2026 року вказану цивільну справу витребувано з суду першої інстанції, яка надійшла09 червня 2026 року.
Відповідно до вимог ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Приписами ч. 2 ст. 354 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;
2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду і у кожній конкретній справі суд має перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що наведені апелянтом доводи поважності пропуску процесуального строку є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2025 року Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено рішення.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Рішення» від 22.12.2025 було надіслано одержувачу на його електронну адресу [пошта прихована] (представник відповідача) та доставлено до електронної скриньки 27.01.2026 11:18:22 (том 2, а.с.55).
В апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що в межах 30-денного строку з дня отримання рішення засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду було направлено апеляційну скаргу.
Так, згідно долученої апелянтом копії фіскального чеку, 24.02.2026 року на адресу Київського апеляційного суду було направлено рекомендований лист (0407040483759).
При цьому, згідно з трекінгом перевірки статусу відстеження поштового відправлення з офіційного сайту «Укрпошта» за № 0407040483759, 24.02.2026 року відправлення прийнято поштовим оператором, подальший рух поштового відправлення не відстежується.
Разом з тим, з відповіді АТ «Укрпошта» на адвокатський запит вбачається, що станом на день надання відповіді (17.03.2026 року) встановити місцезнаходження рекомендованого листа 0407040483759 не надається можливим.
З огляду на вказане, доводи апелянта щодо втрати АТ «Укрпошта» скерованої засобами поштового зв`язку апеляційної скарги підтверджується наданими ним доказами.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995 р.). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на те, що "застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007 р.)".
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 року (справа № 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995 р.). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на те, що "застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007 р.)".
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 року (справа № 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист.
З огляду на вказане, враховуючи що втрата апеляційної скарги є обставиною, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі апелянта, разом з тим апелянтом здійснено ряд дій спрямованих на апеляційне оскарження, зокрема подано вдруге апеляційну скаргу 20 березня 2026 року, тобто відразу без зволікань після отримання інформації щодо втрати поштового відправлення, суд, уникаючи надмірного формалізму, приходить до переконання про наявність обгрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, перевіривши апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав:
У відповідності до положень ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги мають бути додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги та її прохальної частини апелянт не згоден з рішенням в частині задоволеної позовної вимоги немайнового характеру, за яку підлягав сплаті судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Відтак при поданні скаржником апеляційної скарги на оскаржуване рішення сплаті підлягає судовий збір у сумі 1488,60 грн (992,40 грн * 150%).
За таких умов, апелянту слід надати до суду докази сплати сплати судового збору у розмірі 1488,60 за подання апеляційної скарги за наступними реквізитами:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Солом`ян. р-н/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
код банку отримувача (МФО): 899998;
рахунок отримувача: 548999980313101206080026010
код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Документ про сплату судового збору має містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір, з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Підтвердження сплати судового збору (доплату) необхідно подати до Київського апеляційного суду.
Відповідно до положень ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 ЦПК України, застосовуються положення ст. 185 ЦПК України, яка передбачає залишення заяви/скарги без руху з наданням строку для усунення виявлених судом недоліків. Якщо у визначений судом строк недоліки заяви/скарги будуть виправлені, заява/скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник/апелянт не усуне недоліки заяви/скарги у строк, встановлений судом, заява/скарга вважається неподаною і повертається такій особі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 356, 357 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року залишити без руху, надавши строк для усунення виявлених в ній недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання ухвали суду.
Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у випадку неусунення у встановлений термін виявлених судом недоліків, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та такою, що підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С. О. Журба