ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 357/5806/25
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
24 червня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кравченка Є.Д. та суддів Осіпової О.О., Златіна С.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.04.2026 позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені у статті 286 КАС України.
Так, згідно із частиною четвертою статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
За правилами, встановленими статтею 271 КАС України у справах, визначених, статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Отже, строк на апеляційне оскарження вважається пропущеним у разі подання апеляційної скарги після спливу десятиденного строку, визначеного статтею 286 КАС України.
Оскільки статтею 286 КАС України передбачено спеціальний, усічений строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів, тому строк, протягом якого особа відповідно до частини 2 статті 295 КАС України має право вимагати поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.
Такого правового висновку дійшов Верховний суд у постанові від 25.01.2024 року по справі № 191/1565/22.
З апеляційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення ухвалено Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 24.04.2026.
Апеляційну скаргу подано апелянтом 03.06.2026 (відповідно до трек-коду на конверті), тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом подане клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що апелянт отримав копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише 26.05.2026. В підтвердження вказаного відповідачем до апеляційної скарги надано докази отримання поштового відправлення (копія конверту та копія трекінгу Укрпошта). Апелянт просить поновити строк, врахувати дату фактичного отримання копії судового рішення, а також об`єктивні обставини, пов`язані з умовами воєнного стану та особливостями функціонування поштового зв`язку.
Розглянувши вказане клопотання, колегія судів зазначає наступне.
Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено процесуальні строки, у межах яких учасники справи та усі зацікавлені особи можуть реалізувати право на апеляційний перегляд справи, гарантоване статтею 13 цього Кодексу та статтею 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Встановлення законом таких процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поряд із цим процесуальним законом, зокрема й частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне подання апеляційної скарги стає неможливим або утрудненим.
У той же час, правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
З метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права необхідно досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 520/109/20).
Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Апеляційний перегляд справи належить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Право на апеляційний перегляд справи гарантується, однак його реалізація повинна відбуватись з дотриманням встановлених процесуальним законом вимог, зокрема, в межах визначеного строку апеляційного оскарження.
Це право повинно реалізовуватись зацікавленими особами добросовісно, без зайвих зволікань, а строк апеляційного оскарження може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюються існуванням об`єктивних обставин, підтверджених доказами.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що копію оскаржуваного рішення отримано відповідачем 26.05.2026, що підтверджується наявними в матеріалах апеляційної скарги копією конверту та копією трекінгу Укрпошта.
Із апеляційною скаргою відповідач звернувся 03.06.2026 через засоби поштового зв`язку, тобто в межах десятиденного строку з дня вручення копії оскаржуваного рішення, передбаченого ст. 286 КАС України, а тому має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, згідно ч. ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Також, слід зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VІ, який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно із п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2025 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Таким чином, апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.04.2026 у розмірі 908,40 грн (3028,00 грн*0,2*150%).
Реквізитами Шостого апеляційного адміністративного суду для сплати судового збору за подачу апеляційних скарг є: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
В матеріалах апеляційної скарги міститься клопотання, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 просить відстрочити сплату судового збору.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.
Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та/або КАС України не внесено.
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 07 січня 2025 року у справі № 160/26312/23 сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору.
Крім того, скаржник, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 15 червня 2021 року по справі № 160/11979/20.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що апелянтом не надано доказів на підтвердження відсутності бюджетних призначень для сплати судового збору, як і доказів того, що його майновий/фінансовий стан найближчим часом зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена.
Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи апелянта не є підставою для відстрочення сплати судового збору, а відтак, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Також, слід зазначити, що в апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено про відсутність зареєстрованого електронного кабінету.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 18 КАС України, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
Враховуючи викладене, оскільки вимоги ч. 6 ст. 18 КАС України в частині обов`язку мати зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) для забезпечення обміну документами стосуються органів державної влади та інших державних органів, зареєстрованих за законодавством України як юридичні особи, то ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язаний реєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
У відповідності до ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 169 КАС України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Враховуючи відсутність електронного кабінету у ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без руху і надати заявникові термін для виправлення вищезазначених недоліків шляхом реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) та направлення до Шостого апеляційного адміністративного суду доказів такої реєстрації.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя Кравченко Є.Д.
Судді: Осіпова О.О.
Златін С.В.