Справа №466/4923/25 Головуючий у 1 інстанції:Невойт П.С.
Провадження №22-ц/811/42/26 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Черевко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові при розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова в складі судді Невойта П.С. від 09 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові ЗМУ МЮ, приватний нотаріус Віблий Любомир Зіновійович про встановлення батьківства, заяву ОСОБА_3 про відмову від позову, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 09 грудня 2025 року позовні вимоги - задоволено.
Визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3
Виключено з актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відомості про ОСОБА_5 як батька.
Внесено відомості до актового запису №2182 про народження ОСОБА_5 , складений 06 червня 2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, зазначивши у графі батько - замість ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внесено відомості до актового запису №5941 про народження ОСОБА_6 , складений 20 грудня 2011 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, зазначивши у графі батько - замість ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
В апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 09 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Вважає, що суд першої інстанції формально та упереджено розглянув справу, неповно з`ясував обставини справи, висновку суду не відповідають дійсним обставинам справи,а також порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції встановив факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 лише на підставі висновку спеціаліста Комунального закладу Львівської обласної ради Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи від 04.08.2023 року №2/2023-мг. Стороною позивача неодноразово протягом розгляду справи наголошувалось та стверджувалось, що висновок спеціаліста №2/2023-мг від 04.08.2023 було здійснено саме на підставі постанови слідчого СВ відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області Ярко Л.В. від 24.07.2023 про призначення судово-медичної експертизи. Однак у висновку спеціаліста №2/2023-мг від 04.08.2023 зазначено, що його виконано на підставі заяви ОСОБА_3 . Апелянт вважає, що даний висновок не є належним доказом, оскільки висновок судово-медичної експертизи, яка була призначена постановою слідчого СВ відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області Ярко Л.В. від 24.07.2023 з вичерпним переліком запитань та не надає відповіді на питання пов`язані із обставинами, що підтверджують заявлені вимоги. Також вказує, що зі змісту даного висновку не зазначено, що такий підготовлено для подання до суду, а експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. На підставі вищезазначеного зазначає, що висновок №2-2023-мг від 04.08.2023 не відповідає критерієм належності, допустимості та достовірності доказів, а отже не може бути взятий до уваги судом. Звертає увагу, що рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на вищезазначеному висновку, судом не встановлено усі фактичні обставини справи, які підлягають встановленню у такій категорії справ, не досліджувались інші докази, які б могли підтвердити факт батьківства ОСОБА_4 відносно дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів, на які посилалася відповідачка, судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене судове рішення, на думку апелянта, не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
23 червня 2026 року до Львівського апеляційного суду надійшли заяви ОСОБА_3 про відмову від позову.
В заявах просить прийняти відмову ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та закрити провадження у справі на підставі п.4 ч.1. ст. 255 ЦПК України.
В обґрунтування заяв вказує, що між сторонами у справі відсутній майновий спір, у зв`язку з чим подальше судове провадження є недоцільним, а підстави для захисту прав та інтересів дітей у судовому порядку в межах позовного провадження - відсутні. Зазначає, що відмова від позову є добровільною, здійснюється без будь-якого тиску чи примусу з боку третіх осіб, наслідки відмови від позову роз`ясненні та зрозумілі.
Також, 23 червня 2026 року до Львівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій вона вказує, що зі змістом заяви ОСОБА_3 про відмову від позову ознайомлена, не заперечує проти її задоволення та просить закрити провадження у справі.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, заяву ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі та участі її представника та те, що в заяві про відмову від позову ОСОБА_3 просила проводити розгляд справи без участі сторін.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 373 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає не чинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Також, окрім цього, згідно п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Підстав для відхилення заяви про відмову від позову та неприйняття такої відмови судом апеляційної інстанції, - не встановлено.
Зважаючи на вказане, а саме те, що позивачка відмовилась від позову та просила провадження у справі закрити, усвідомлюючи наслідки такої своєї процесуальної дії та свідомо, вільно, бажаючи настання таких з посиланням на норми закону, якими регулюється така процесуальна дія; не встановлення підстав для неприйняття такої відмови від позову судом апеляційної інстанції, - колегія суддів вважає, що відмову позивачки від позову слід прийняти та відповідно оскаржуване судове рішення визнати не чинним із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 206, 255, 256, 373 ЦПК України, -
у х в а л и л а :
відмову ОСОБА_3 від позову - прийняти.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 09 грудня 2025 року - визнати не чинним.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові ЗМУ МЮ, приватний нотаріус Віблий Любомир Зіновійович про встановлення батьківства - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Верховного суду.
Повний текст ухвали складено 24 червня 2026 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра