Справа № 209/265/26
Провадження № 2/209/1222/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2026 року м. Кам`янське
Дніпровський районний суд міста Кам`янського
в складі:головуючого- судді Корнєєвої І.В.
за участі секретаря Пиндик Т.С.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Демінова О.І.
представника відповідачів- адвоката Іваха Є.В
розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на утримання непрацездатної матері ,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Дніпровського районного суду міста Кам`янського знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на утримання непрацездатної матері.
Представник позивача адвокат Демінов О.І. звернувся до суду з клопотанням : виписки з медкарти від 02.06.2026 року, виписки із медкарти від 21.05.2026 , 7 квитанцій про оплату ліків - від 17.06.2025, 07.05.2026, 12.04.2024, 10.06.2025, 05.05.2025, 27.03.2025, 29.05.2026 року.
Представник відповідача адвокат Івах Є.В. звернувся до суду з заявою про відмову у допиті як свідка відповідача ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_1 підтримала клопотання представника позивача, заперечувала проти задоволення клопотання представника відповідачів.
Представник позивача адвокат Демінов О.І. підтримав свої клопотання , заперечував проти задоволення клопотання представника відповідачів
Представник відповідача адвокат Івах Є.В. заперечував проти задоволення клопотання позивача про долучення доказів , вважаючи, що позивач мала можливість надати ці докази як при зверненні з позовом, так й при зверненні з позовом після усунення недоліків, чеки датовані 2024-2025 роками ,зазначені докази позивача є неналежними доказами та не відносяться до предмету доказування по даній справі.
Заслухавши пояснення сторін , дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Суд приходить до висновку , що клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів -: виписки з медкарти від 02.06.2026 року, виписки із медкарти від 21.05.2026 , 7 квитанцій про оплату ліків - від 17.06.2025, 07.05.2026, 12.04.2024, 10.06.2025, 05.05.2025, 27.03.2025, 29.05.2026 року, не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що зазначені докази подано з пропуском строку на подання цих доказів відповідно до ст. 83 ЦПК України , позивач та представник позивача письмово не повідомити суд та не зазначили: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; позивачем та представником позивача не надані докази, які підтверджують, що позивач здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Суд не вбачає поважних причин неподання позивачем та представником позивача доказів у встановлений законом строк. Крім того , виписки з медкарти фактично дублюють медичні документи позивача, які вже є у матеріалах справи.
Відносно заяви представника відповідачів адвоката Іваха Є.В. щодо відмови у допиті як свідка відповідача ОСОБА_3 суд зазначає, що кожна із сторін самостійно визначає та надає суду докази на доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тому заява представника відповідача підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що відповідно до ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Керуючись ст.76,81,84, 268 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання представника позивача адвоката Демінова О.І. про долучення доказів : виписки з медкарти від 02.06.2026 року, виписки із медкарти від 21.05.2026 , 7 квитанцій про оплату ліків - від 17.06.2025, 07.05.2026, 12.04.2024, 10.06.2025, 05.05.2025, 27.03.2025, 29.05.2026 року, відмовити
Прийняти відмову представника відповідачів адвоката Іваха Є.В. у допиті як свідка відповідача ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений 24 червня 2026 року
Суддя І.В. Корнєєва