Справа №464/4566/26
пр № 2/464/3064/26
У Х В А Л А
24 червня 2026 року м.Львів
Сихівського районного суду м.Львова Горбань О.Ю., розглянувши в місті Львові матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення розміру часток у земельній ділянці та визнання права власності на частку земельної ділянки, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася в суд із позовною заявою про визначення розміру часток у земельній ділянці та визнання права власності на частку земельної ділянки.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу головуючим суддею визначено суддю Горбань О.Ю.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, встановлено наступне.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст.175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.
Статтею 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року 3328 гривень.
Спеціальним законом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір», згідно з ч.ч.1, 2 ст.9, якого судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно дост.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З`ясовано, що позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір за немайнову вимогу - визначення розміру часток у земельній ділянці в розмірі 1064,96 грн.
Окрім цього, позивачем заявлено ще й майнову позовну вимогу - визнання права власності на частку земельної ділянки.
Однак, квитанція про сплату судового збору до позову за майнову вимогу не долучена.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивачем до позовної заяви не додано документів на підтвердження дійсної вартості нерухомого майна.
Натомість ціна позову, зазначена позивачем у позовній заяві, становить 130 000,00 грн., однак позивачем не надано жодних доказів на підтвердження дійсної вартості майна, визнання права власності на яке є предметом позову у цій справі, з якої позивачем була визначена вказана у позовній заяві ціна позову, та підтвердження виконаних процедур з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.
Як визначено пунктом 2 частини першої стаття 176 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.08.2020 у справі №910/13737/19, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.
Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995, вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), висновок про вартість майна є його невід`ємною частиною.
Проте, аналіз позовної заяви та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити дійсну ціну позову щодо вимог майнового характеру, оскільки неможливо встановити дійсну вартість спірного майна.
Ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Відтак, позивачем будь-яких доказів на підтвердження ринкової вартості майна (зокрема звіту про оцінку майна, висновку експерта) не надано, а також не наведено обставин і не зазначено доказів щодо неможливості визначення його дійсної вартості на час звернення до суду з позовом та, відповідно, визначення реальної ціни позову.
Крім цього, відповідно до п. 6 розділу І Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України №658від 17травня 2018року (у редакції наказу Фонду державного майна України від 12 січня 2021 року №24) електрона довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості - документ, сформований на запит фізичної або юридичної особи на підставі даних про об`єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку за допомогою мережі Інтернет, та містить оціночну вартість такого об`єкта, розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості.
Відповідно до п. 1, 2 розділу І Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України №658від 17травня 2018року (у редакції наказу Фонду державного майна України від 12 січня 2021 року №24) цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб`єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України. Для цілей цього Порядку об`єктом оцінки є нерухоме майно (житловий будинок, квартира або їх частини, кімнати, садовий (дачний) будинок (включаючи земельну ділянку), земельні ділянки з поліпшеннями або вільні від поліпшень (з урахуванням норм безоплатного передавання земельних ділянок громадянам, визначених статтею 121 Земельного кодексу України), об`єкти нежитлового фонду, іншого майна, що відповідно до статті 181Цивільного кодексу України належить до нерухомого майна (нерухомості)), що належить платнику податку - фізичній особі, та вартість яких підлягає визначенню відповідно до Податкового кодексу України (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою) (далі - об`єкт оцінки).
Як передбачено п. 1 розділу ІІІ Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку у випадках, визначених Податковим кодексом України, на запити фізичних або юридичних осіб здійснюється електронне визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, розраховане Модулем Єдиної бази.
Тому позивач не позбавлений можливості самостійно отримати інформацію від Фонду держмайна щодо оцінки нерухомого майна навіть за відсутності правовстановлюючих документів на таке майно.
Отже, для правильного визначення ціни позову необхідно встановити ринкову вартість майна щодо якого заявлено вимогу на день подання позовної заяви до суду.
З огляду на наведене, суддя дійшов висновку, що позивачу слід долучити до позовної заяви документи щодо вартісної оцінки зазначеного об`єкта нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 0,1000 га, станом на 22.06.2026 (день подання позову).
При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов`язок відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України покладається на позивача.
Отже, оскільки позивачем вартість майна визначена неналежним чином, то указане позбавляє суд можливості перевірити правильність сплати суми судового збору та надходження до Державного бюджету України належного платежу у вигляді сплаченого судового збору.
Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 у справі №295/434/22, провадження №61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Вказані вище недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження у цій справі та призначити її до судового розгляду.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Зважаючи на наведене, позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки така подана з порушенням вимог ст. 175,177 ЦПК України, з встановленням позивачу 5-денного строку на усунення недоліків, шляхом скерування на адресу суду позовної заяви з усунутими недоліками, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя
п о с т а н о в и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення розміру часток у земельній ділянці та визнання права власності на частку земельної ділянки - залишити без руху.
Надати позивачу строк у 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Роз`яснити позивачу, що у випадку неусунення нею недоліків позовної заяви, яку залишено без руху у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною та буде їй повернута на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та апеляційному оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено та підписано 24 червня 2026 року.
Суддя Олена ГОРБАНЬ