Справа № 344/3805/26
Провадження № 2/344/3701/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на майно в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить: визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частку спадкового майна, що становить 1/8 частку квартири : за адресою АДРЕСА_1 .
Від сторін надійшла мирова угода, за якою - сторони обопільно визнають фактичні обставини, що місце проживання ОСОБА_3 було зареєстроване за однією адресою з його покійним батьком ОСОБА_4 , проте за вказаною адресою він фактично не проживав, адже тривалий час проживає зі своєю сім`єю за межами України, йому відомо про смерть батька, жодних дій по прийняттю спадщини, оформлення спадкового майна він не вчиняв. Цією мировою угодою сторони погодили визнати за позивачем - ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом за своїм покійним чоловіком ОСОБА_4 право власності на частку спадкового майна, що становить 1/8 частка квартири за адресою : АДРЕСА_1 . Підписанням такої мировою угоди кожна зі сторін підтверджує немає претензій і не буде мати в майбутньому жодних інших претензій одна до одної стосовно предмета спору у цій справі. Підписанням цієї мирової угоди позивач відмовляється від вимог про стягнення з відповідачів понесених судових витрат у справі №344/3805/26.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тугай І.М. просив затвердити мирову угоду. Підстави закриття провадження зрозумілі, така мирова угода не порушує прав та інтересів інших осіб.
Позивач та представник відповідача Добровольського І.В. подали заяви про розгляд без участі також зазначили, що просять затвердити мирову угоду.
Заслухавши думку представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку:
Згідно ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією є ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд враховує, що одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи є укладення мирової угоди.
Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків для сторін.
Разом з тим, вирішуючи дане питання, суд має з`ясувати чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону.
Як зазначено вище, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок (зокрема зазначено, що сторони не мають жодних вимог щодо один одного) і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін, тобто вона може бути укладена між позивачем (позивачами) і відповідачем (відповідачами), шляхом взаємних поступок між стороною позивача та відповідача.
З даної мирової угоди судом не встановлені взаємні поступки між сторонами. Щодо цього суд зазначає, що розстрочення боргу згідно графіку не є поступкою зі сторони позивача, оскільки нормами ЦПК України передбачено порядок виконання рішення суду, згідно якого суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч.1 ст. 267 ЦПК України).
Суд констатує, що у відповідності до п.1 ч.5 ст.207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону.
Враховуючи наведене, суд вказує, що вищевикладені умови мирової угоди суперечать закону, оскільки взаємні поступки між сторонами відсутні.
Таким чином в затвердженні поданої до суду мирової угоди слід відмовити та продовжити судовий розгляд цивільної справи.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 207, 208, 255, 256, 258, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У затвердженні мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на майно в порядку спадкування - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повна ухвала - 24.06.2026.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.