Справа № 167/612/26
Номер провадження 2/167/622/26
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
24 червня 2026 року м. Рожище
Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Гармай І. Т., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 22 травня 2025 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та зобов`язано позивача надати новий примірник позовної заяви суду та для надіслання іншим учасникам справи в якій правильно вказати назву суду до якого подається заява Рожищенський районний суд Волинської області (у випадку, якщо позивач мала звернутись саме до цього суду), зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача та вказати розмір судового збору, який був сплачений згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 3 від 19 травня 2026 року. Надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R068103114423, яке повернулося на адресу суду, копію ухвали ОСОБА_1 отримала 02 червня 2026 року.
Проте, ні в строк визначений ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 22 травня 2026 року, ні станом на день постановлення даної ухвали, позивач недоліки позовної заяви не усунула, будь-яких документів до суду не подала.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
В рішеннях ЄСПЛ, постановлених за результатами розгляду справ «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.
В контексті цього, залишення позовної заяви без руху та в подальшому повернення позовної заяви з підстав не усунення недоліків позивачем/заявником не може розглядатись, як порушення "права на справедливий суд".
У зв`язку з тим, що у встановлений судом строк позивач вимоги ухвали суду від 22 травня 2026 року не виконала, суд доходить висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу необхідно вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до змісту ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суддя
п о с т а н о в и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного тексту ухвали 24 червня 2026 року.
Суддя І. Т. Гармай