Єдиний унікальний номер 234/10580/21
провадження 6/175/331/26
УХВАЛА
25 червня 2026 року селище Слобожанське
Дніпровський районний суд
Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Васюченка О.Г.,
при секретарі Кульпіній Л.Г..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Слобожанське заяву ОСОБА_1 , про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
В своїй заяві заявник просить суд визнати причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання поважними та поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 234/10580/21 від «06» травня 2026 року у справі № 234/10580/21.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
У зв`язку з чим, суд вважає за можливе вирішити питання за заявою за відсутності сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України провести розгляд справи без фіксації судового засідання за допомогою технічних засобів.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що заявник в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 08 лютого 2022 року Краматорський міський суд Донецької області розглянувши цивільну справу №234/10580/21 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, - позовну заяву задовольнив, про що ухвалив відповідне рішення.
07.04.2022, 13.05.2022, 04.08.2023 року заявником через електронний суд було подано заяву про видачу виконавчого листа до Краматорського міського суду Донецької області, але останній не отримав його.
28.03.2026 року позивачем через електронний суд було подано заяву про видачу виконавчого листа до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, на що отримано відповідь, що суд звернувся до архіву Краматорського міського суду Донецької області для запиту справу № 234/10580/21.
На підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області по справі № 234/10580/21, заявнику було видано виконавчий лист датований 06.06.2026 року.
06.05.2026 року з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшов виконавчий лист № 234/10580/21, після чого він був пред`явлений до виконання до Краматорського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України.
10.06.2026 року на адресу заявника надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу без виконання у звязку з пропущенням строку пред?явлення до виконання від Краматорського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України.
Заявник зазначив, що боржник увесь цей час ухиляється від добровільного виконання покладених на нього зобов`язань, а він в установлений законом строк не зміг подати виконавчий лист до примусового виконання оскільки не отримав його вчасно з Краматорського районного суду Донецької області, а після і з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, у силу того, що справа не передавалась з архіву Краматорського районного суду Донецької області. Посилався на те, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, активними бойовими діями та постійними обстрілами території Донецької та Дніпропетровської областей, був позбавлений можливості своєчасно отримати виконавчі документи по справі № 234/10580/21. Вказані обставини унеможливлювали безпечне пересування, роботу поштових операторів та доступ до державних установ, в тому числі і роботу відповідних судів у період з 2022 року по 2026 рік.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 431 Цивільного процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 1 ст. 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
З 07 серпня 2023 року відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №747/0/15-23 від 25 липня 2023 року, змінено територіальну підсудність справ Краматорського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», що набрав чинності 25 квітня 2025 року, визначено змінити найменування Дніпропетровського районний суд Дніпропетровської області на Дніпровський районний суд Дніпропетровської області. Також визначено, що зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду".
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Перевіривши матеріали справи та заяви, суд вважає причини з яких було пропущено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання поважними, а заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки дійсно на теперішній час рішення Краматорського міського суду Донецької області по справі №234/10580/21 не виконано, чим порушуються права заявника.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях від 26.06.2013 року № 5-рп/2013, від 13.12.2012 № 18-рп/2012, від 25.04.2012 № 11-рп/2012 наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Окрім того, суд звертав увагу на практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
За таких обставин, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 , про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - задовольнити, та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 261, 433, 509, 512, 514 ЦПК України, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 5 ст. 124 Конституції України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - задовольнити.
Визнати причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання поважними та поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 234/10580/21 від 06 травня 2026 року у справі № 234/10580/21.
Ухвала набрала законної сили 25 червня 2026 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.Г. Васюченко