У Х В А Л А
Справа № 126/1415/26
Провадження № 2/126/1463/2026
"24" червня 2026 р. м. Бершадь
Суддя Бершадського районного суду Вінницької області Рудь О. Г.
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Бершадської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України про визнання незаконним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Бершадської автомобільної школи ТСОУ про визнання незаконним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Рудю О.Г.
Дослідивши отримані матеріали, судом встановлені недоліки позовної заяви, які унеможливлюють відкриття провадження у справі та обумовлюють необхідність залишення позовної заяви без руху за наступних підстав.
Позивачем у позовній заяві заявлені наступні позовні вимоги:
1. Визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 7 від 29.04.2026 в частині зміни істотних умов праці викладача ОСОБА_1 .
2. Визнати незаконним та скасувати наказ Бершадської автошколи ТСОУ № 9 о/с від 29.05.2026 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.
3. Поновити ОСОБА_1 на роботі в Бершадській автошколі ТСОУ на посаді викладача.
4. Стягнути з Бершадської автошколи ТСОУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.06.2026 і до дня винесення судом рішення про поновлення на роботі.
5. Стягнути з Бершадської автошколи ТСОУ на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5 посадових окладів 63000 грн.
6. Суму сплати можливого судового збору покласти на відповідача.
За правилами цивільного процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 175 ЦПК України визначено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору.
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У відповідності до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за позовну вимогу майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При чому, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 грн. 00 коп.
В свою чергу ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено пільги щодо сплати судового збору, а ст. 8 вказаного Закону та ст. 136 ЦПК України визначено підстави та порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Тобто законодавець чітко визначив, що позивачі мають пільги зі сплати судового збору виключно за позовними вимогами, які стосуються стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а за іншими позовними вимогами у трудових спорах позивачі не звільняються від сплати судового збору.
Зокрема, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду у своїх ухвалах від 12.09.2024р. у справі 752/17800/22 про визнання незаконними та скасування наказів про зміну істотних умов праці і про встановлення посадового окладу та встановлення неповного робочого часу, стягнення невиплаченої заробітної плати внаслідок зміни істотних умов праці та відшкодування моральної шкоди, та від 19.03.2025р. у справі № 744/629/24 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишаючи касаційні скарги без руху, зазначив, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини першої статті 5 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI).
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та реалізації особою права звільнення від сплати судового збору, відповідно до якого пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
У постанові КЦС ВС від 02 лютого 2022 року у справі №705/2159/19 зазначено, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», стосується позовних вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі і не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування роботодавцем моральної шкоди.
З урахуванням наведеного, позивач не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою ним позовною вимогою щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Так само Закон України «Про судовий збір» не визначає пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди у вказаній категорії справ.
В постанові по справі № 761/11472/15-ц від 28.11.2018 року Верховний суд роз`яснив, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо позивач визначив її у грошовому вимірі. Тому в такому випадку судовий збір оплачується за правилами подання позову майнового характеру.
Також, згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, позивачеві, з огляду на положення наведених норм, необхідно сплатити судовий збір:
- за вимогу про визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 7 від 29.04.2026 в частині зміни істотних умов праці викладача ОСОБА_1 в розмірі 1331,20 грн.;
- за вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Бершадської автошколи ТСОУ № 9 о/с від 29.05.2026 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України в розмірі 1331,20 грн.;
- за вимогу про стягнення з Бершадської автошколи ТСОУ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 (одного) відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше, ніж 1331,20 грн.;
- за вимогу про стягнення з Бершадської автошколи ТСОУ на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, в порушення п. 3, 5, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено ціну позову з урахуванням положень ст. 176 ЦПК України; не викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини; відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно усунути вищезазначені недоліки шляхом уточнення позовної вимоги, привівши їх у відповідність до вимог цивільно-процесуального закону та надати до суду позовну заяву у новій редакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Частиною 3 ст.185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Бершадської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України про визнання незаконним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк не більше десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали для виправлення недоліків позовної заяви.
Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя О. Г. Рудь