У Х В А Л А
"25" червня 2026 р. Справа138/1502/26
Провадження2/153/623/26-ц
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Дзерин М.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних,
В С Т А Н О В И В:
У проваджені Ямпільського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа №138/1502/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних. До відкриття провадження по даній справі позивача звернувся із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухому майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а також на її грошові кошти, що знаходяться на будь-яких її рахунках відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог. Заява мотивована наступним: він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних. По суті заявлених позовних вимог, він просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_2 на його користь 1000 доларів США тіло позики від 19.08.2024 року; 3000 доларів США - сума відсотків позики від 19.04.2024 року станом на 19.08.2025 року та 300 000 грн. штраф за прострочення платежу за розпискою від 19.08.2024 року.
За умовами Розписки Позичальник зобов`язався повернути отримані в позику грошові кошти у передбачений договором строк, а також сплачувати відсоток за кожен рік користування грошима у визначеному договором розмірі від позиченої суми грошових коштів. Протягом строку дії Договору позики Відповідачем не було повернуто ані тіла позики, ані процентів. Разом із цим, Договором передбачено, що між сторонами було вирішено, що у випадку прострочення виконання зобов`язання, а саме невчасної виплати відсотків або невчасного повернення тіла позики, Позичальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі встановленому договором. Нараховані штрафи Відповідачем також сплачено не було. Відповідач отримував грошові кошти у позику, усвідомлюючи та передбачаючи усі негативні наслідки у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання, проте не здійснював жодних узгоджених між сторонами договору платежів, тим самим порушивши кожне із взятих на себе зобов`язань. Тобто, на даний момент утворилась заборгованість на загальну суму: 1000 доларів США - тіло позики від 19.08.2024 року; 3000 доларів США - сума відсотків позики від 19.08.2024 року станом на 19.08.2025 року; 300 000 грн. (триста тисяч) гривень - штраф за прострочення платежу за Розпискою від 19.08.2024 року.
З матеріалів справи (скріншотів листування з Відповідачем у месенджері) вбачається систематичне ігнорування та невиконання взятих на себе зобов`язань та постійні відтермінування платежів або їх обіцянки. Відповідачем наводились різні пояснення з приводу причин затримки, при цьому не надавалось жодних підтверджень або доказів існування фактів, про які він зазначав, що в свою чергу приводить до обґрунтованого сумніву у доброчесності Відповідача та говорить про його реальні наміри - не віддавати взяті у позику кошти.
Звертає увагу суду на те, що Відповідачем за увесь час існування спірних правовідносин не було здійснено жодних платежів для погашення заборгованості, перший час Відповідач пояснював нездатність оплати різного роду життєвими обставинами, але в один момент перестав зовсім виходити на зв`язок та відверто ігнорувати. Будь-які спроби вирішити питання без застосування юридичних способів стягнення залишались безрезультатними, відповідач не реагує ні на телефонні дзвінки, ні на повідомлення, що свідчить про очевидне ухилення Відповідача від взятих на себе грошових зобов`язань за договорами позики.
Враховуючи значний розмір заборгованості Відповідача та відповідно ціну позову, позивач вважає, що існує необхідність вжиття відповідних та розумних заходів судом по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно та активи відповідача, забороною вчиняти щодо нього будь-які дії, оскільки сума позову є значною та забезпечення йому, як Позивачеві реального та ефективного виконання судового рішення, насамперед, буде можливе за рахунок майна і активів Відповідача, реалізованих під час вчинення виконавчих дій. Ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів є очевидною, оскільки Відповідач не позбавлений права на відчуження свого майна та активів за час розгляду справи судом на користь третіх осіб, унеможливить виконання рішення суду в цій справі. Він має побоювання, що Відповідач приховає наявне в неї майно з метою ухилення від виконання можливого судового рішення, враховуючи розмір заборгованості, а також тривалий термін невиконання зобов`язань щодо повернення боргу.
У зв`язку із чим, позивач вважає, що належним заходом забезпечення позову по даній справі є накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить на праві власності Відповідачу, а також на її грошові кошти, що знаходяться на будь-яких його рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог.
Згідно положень ч.1 ст.153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, оглянувши матеріали позовної заяви, не розглядаючи питання щодо доказовості позовних вимог, приходжу до такого висновку:
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно приписів якої забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову
За змістом ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Положеннями ст.150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 7 статті 153 ЦПК України визначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з роз`ясненнями в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Вжиття заходів забезпечення позову обумовлено ризиками, що можуть виникнути при виконанні рішення суду в разі ухвалення такого на користь позивача.
У постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі боргової розписки від 19.08.2024 року заборгованості в розмірі 1000 доларів США; 3000 доларів США (три тисячі доларів США) - сума відсотків позики від 19.08.2024 року станом на 19.08.2025 року; 300 000 грн. (триста тисяч) гривень - штраф за прострочення платежу за Розпискою від 19.08.2024 року.
У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на все рухоме та нерухому майно, та на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 в межах розміру заявлених позовних вимог.
Вирішуючи дану заяву, суд виходить з того, що між сторонами наявний спір і предметом даного спору є кошти по борговій розписці у загальному розмірі 566 649 грн. Враховуючи наявність майнового спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суд приходить до висновку, що необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 в межах розміру заявлених позовних вимог, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову позивача.
Водночас, заявляючи вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача, позивачем не надано доказів належності на праві власності відповідача будь-якого нерухомого чи рухомого майна, як і не надано доказів того, що таке майно не перебуває у спільній з відповідачем власності інших осіб, які не є учасниками справи, і в разі накладення арешту на таке, не будуть порушені їхні права. У зв`язку із чим, вимога позивача про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки кількість та вартість цього майна невідома, отже забезпечення позову у такий спосіб може бути неспівмірним.
Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно з частиною 3 статті 154ЦПК України.
Керуючись ст.ст.149-154 ЦПК України, постановою Пленуму ВС України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, суддя
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних, - задоволити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що знаходяться на будь-яких її рахунках відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах розміру заявлених позовних вимог, тобто в межах загальної суми 566 649 (п`ятсот шістдесят шість тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень.
В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію даної ухвали для виконання направити до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул.Б.Хмельницького,50 м.Ямпіль Могилів-Подільський район Вінницька область).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду через Ямпільський районний суд Вінницької обалсті протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: М.М.Дзерин