ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
24 червня 2026 р. Справа № 160/17204/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного товариства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного товариства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною відмову / бездіяльність Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, КНТ «ДБКЛПД» ДОР, яка полягає у ненаданні мені повної інформації та документів щодо процедури госпіталізації мого батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема за результатами відповідей від 26.01.2026 року №192 та від 02.02.2026 року №242.
2. Зобов`язати Відповідача повторно розглянути мої заяви / запити щодо надання інформації та документів про процедуру госпіталізації ОСОБА_2 у 2010 році та надати повну, мотивовану письмову відповідь.
3. Зобов`язати Відповідача надати мені належним чином засвідчені копії документів, які стосуються процедури госпіталізації ОСОБА_2 , а саме:
3.1. Направлення міської лікарні №14, на яке Відповідач посилається у відповіді від 26.01.2026 року №192;
3.2. Документи бригади швидкої допомоги або інші документи щодо доставлення ОСОБА_2 до психіатричного закладу;
3.3. Первинний психіатричний огляд при надходженні;
3.4. Запис у журналі викликів;
3.5. Запис у журналі прийому / госпіталізації / реєстрації пацієнтів;
3.6. Документальне підтвердження того, що ОСОБА_2 на момент підписання письмової згоди був здатний усвідомлювати значення своїх дій та добровільно погодитися на госпіталізацію;
3.7. Висновок комісії лікарів-психіатрів щодо необхідності госпіталізації, якщо такий висновок складався;
3.8. Документи щодо повідомлення членів сім`ї або родичів про госпіталізацію;
3.9. Заяву закладу до суду про госпіталізацію особи в примусовому порядку, якщо така заява подавалася;
3.10. Судове рішення про госпіталізацію ОСОБА_2 в примусовому порядку, якщо таке рішення існує;
3.11. Інформацію про місце зберігання оригіналів зазначених документів.
4. У разі відсутності будь-яких із зазначених документів - зобов`язати Відповідача надати офіційну письмову довідку із зазначенням:
4.1. Які саме документи відсутні;
4.2. З якої причини вони відсутні;
4.3. Чи були вони передані до архіву;
4.4. Чи були вони знищені у зв`язку із закінченням строків зберігання;
4.5. На підставі якого акта, наказу, номенклатури справ або іншого документа їх було знищено або передано;
4.6. Хто є відповідальним зберігачем таких документів;
4.7. Чи існувало судове рішення щодо госпіталізації ОСОБА_2 у примусовому порядку;
4.8. Якщо судове рішення існувало - зазначити назву суду, дату рішення, номер справи та надати копію такого рішення або інформацію, де воно зберігається.
5. У разі обмеження доступу до будь-якого із запитуваних документів - зобов`язати Відповідача надати письмову мотивовану відповідь із зазначенням конкретної норми закону, яка забороняє надання такого документа мені як доньці померлого пацієнта.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст.171 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням таким суб`єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Таким чином, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер), що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість, для з`ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за своїм змістом є приватноправовий спір, однією з ознак якого є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника такого спору. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, (майнового або немайнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Тому, в разі якщо особа вбачає порушення своїх прав, свобод та інтересів у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю певних осіб, що виникає поза межами публічно-правової площини, і наслідки таких дій призводять до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин та/або мають інший майновий характер чи пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) цих рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Як слідує зі змісту позовних вимог та викладених у позовній заяві обставин, позивач в межах спірних правовідносин оскаржує відмову/бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради з приводу не надання повної інформації та документів щодо процедури госпіталізації ОСОБА_2 (батька), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема за результатами відповідей від 26.01.2026 року №192 та від 02.02.2026 року №242.
Отже, для з`ясування того, чи є спірні правовідносини з приводу розгляду згаданих вище звернень позивача публічно-правовими, необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, а також власне самого правового статусу відповідача.
Відповідно, надаючи відповіді на першочергове питання щодо належності даного спору до публічно-правового, слід вдатись до оцінки спрямованості поданого позивачем звернення (запиту) від 14.01.2026 в їх сукупності, повноважень відповідача щодо їх розгляду та кінцевого результату, який позивач намагався отримати чи в якому він був заінтересований ініціюючи відповідне питання щодо проведення психіатричного огляду сторонньої особи.
В даному випадку виходячи зі змісту заявлених вимог та юридичної природи обставин цієї справи, як подання позивачем запиту від 14.01.2026 спрямовані на досягнення єдиної мети з`ясування питання госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричного закладу.
Із цього випливає, що обставини розгляду звернень позивача, які власне і формують підстави цього позову, незалежно від того в якому порядку та з посиланням на які нормативні документи вони подані (чи то Закон України «Про звернення громадян», чи Закон України «Про психіатричну допомогу», чи Закон України «Про доступ до публічної інформації»), розглядалися відповідачем саме як закладом охорони здоров`я, який уповноважений на проведення госпіталізації хворих для надання психіатричної допомоги та реалізації відповідних питань медичного характеру щодо іншої особи, а не як суб`єктом владних повноважень.
Суть спору, який є предметом заявлених у цій справі позовних вимог, виник з приводу розгляду відповідачем, як спеціалізованим закладом охорони здоров`я, заяви позивача про надання інформації та документів щодо процедури госпіталізації батька до психіатричного закладу, з усіма витікаючими з цього наслідками.
Отже, у спірних правовідносинах КНТ "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради виступає саме як заклад охорони здоров`я, який в силу покладених на нього обов`язків наділений повноваженнями з лікування психічно хворих.
Так, відповідно до визначених понять у ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я, заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.
Як зазначено у статті 10 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства.
У відносинах, пов`язаних із різними формами надання психіатричної допомоги КНТ "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради діє не як суб`єкт владних повноважень, а саме як спеціалізований лікувальний заклад, до повноважень якого відноситься надання такої форми медичної допомоги.
У зв`язку з цим й відносини, які пов`язані з розглядом звернення особи щодо проведеної госпіталізації іншої особи не являються публічно правовими, оскільки характер спірних правовідносин та зміст юридичної природи обставин справи пов`язаний виключно із реалізацією відповідачем, як закладом охорони здоров`я, своєї компетенції з приводу лікування особи (медичних заходів), а не владних управлінських функцій суб`єкта публічної адміністрації.
Таким чином відповідач при розгляді заяви позивача від 14.01.2026 діяв як заклад охорони здоров`я та не виконував жодних владних управлінський функцій, що виключає можливість існування публічно-правового спору в цій частині.
Отже, підсумовуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідачем у даному спорі виступає КНТ "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради , яке у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, а предметом спору фактично є визнання бездіяльності даної особи саме як закладу охорони здоров`я з приводу розгляду звернення щодо проведеного лікування іншої особи, надання медичних документів та інших дій/бездіяльності відповідача, які нерозривно пов`язані із розглядом таких звернень, тому суд доходить висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а отже й не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На переконання суду, заявлені у цій справі позовні вимоги носять приватно-правовий характер, та стосуються кола відносин, пов`язаних із діяльністю закладу охорони здоров`я та особами, щодо яких можуть надаватися відповідні медичні послуги (медичні заходи) чи які зацікавлені в їх наданні.
При цьому, як передбачено частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або ж інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Юрисдикція цивільних справ закріплена у статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, окрім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, оскільки спірні правовідносини не пов`язані із захистом порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а заявлені у справі позовні вимоги пов`язані із реалізацією особистих немайнових інтересів особи позивача та є способом захисту її цивільних прав та інтересів, а відповідач не є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, тобто в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі ОСОБА_1 до Комунального некомерційного товариства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Н.В. Турлакова