ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення)
24 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/22889/24
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 адміністративний позов частково задоволено.
11.06.2026 зареєстрована судом заява представника позивача, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Міністерства оборони України подати звіт про виконання рішення ухваленого у даній справі.
Міністерство оборони України не скористалося своїм правом на подання до суду заперечень на заяву.
Розгляд заяви судом відкладався у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності судді О.Єфіменко у період з 15.06.2026 по 21.06.2026.
Вирішуючи у письмовому провадженні, подану позивачем заяву, та надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішення або після винесення такого, однак суд наділений відповідним правом, а не обов`язком.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування ст.382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Однак, суд також враховує, що задля того, щоб відмовити у встановленні судового контролю, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України, а тому зазначає про таке.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що на виконання судового рішення ухваленого у даній справі направив пакет документів до Міністерства оборони України, однак на даний час рішення суду відповідачем не виконується.
При цьому, будь-яких документів на підтвердження такого обґрунтування до поданої заяви не долучено, жодних належних обґрунтувань необхідності встановлення судового контролю не наведено.
Отже, звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відтак, враховуючи вказані вище обставини, судом не встановлені фактичні та правові підстави для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв`язку із чим у задоволенні заяви позивача належить відмовити.
Керуючись статтями 241, 248, 294, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Єфіменко