КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
24 червня 2026 року № 320/25511/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення,
в с т а н о в и л а:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до його пред`явлення, в якій просить вжити заходи забезпечення позову до пред`явлення позову:
- зобов`язати Генерального прокурора та Офіс Генеральної прокуратури зупинити дію наказу виконувача обов`язків Генерального прокурора від 26.05.2026 № 643ц «Про визначення тимчасового робочого місця»,
- заборонити вчиняти дії з призначення на посаду прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням в обласних прокуратурах Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора, яка передбачена наказом Генерального прокурора від 13.05.2026 №32шц, інших осіб, до вирішення позовної заяви по суті, яку заявниця має намір подати до Київського окружного адміністративного суду.
- постановити ухвалу із зазначенням заходів забезпечення позову та порядку їх виконання.
В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що має намір звернутися до суду з адміністративним позовом до Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про скасування наказу виконувача обов`язків Генерального прокурора від 26.05.2026 № 643ц «Про визначення тимчасового робочого місця» та поновлення на посаді прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням в обласних прокуратурах та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора та зобов`язання призначити заявницю на посаду прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням в обласних прокуратурах Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора, яка передбачена наказом Генерального прокурора від 13.05.2026 № 32шц.
Заявниця вважає, що на даний момент існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам та інтересам, оскільки на підставі наказу від 26.05.2026 № 643ц «Про визначення тимчасового робочого місця», заявницю незаконно відсторонено (усунено) від посади прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням в обласних прокуратурах та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора внаслідок так званої «реорганізації» та виведено її «поза штат», що на думку ОСОБА_1 , суперечить вимогам п.п 1, 2, 3, 4 ч. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру», яка закріплює гарантії незалежності прокурора та регламентує призначення прокурора на посаду безстроково та звільнення його з посади, припинення його повноважень на посаді може бути лише з підстав та в порядку, передбаченому законом.
Заявниця вважає, що не забезпечення позовної заяви про поновлення її прав може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів, оскільки за час вирішення спору буде призначено іншу особу на посаду прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням в обласних прокуратурах Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою суду від 11.06.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення було відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності однієї з двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Обов`язок доведення підстав для вжиття заходів забезпечення позову покладається на заявника (п. 3 ч.1 ст.152 КАС України).
Забезпечення позову має на меті гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Верховний Суд 06.02.2019 у справі № 826/13306/18 зазначив: обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, що неможливий без негайного втручання суду. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише у межах позовних вимог, адекватних та співмірних з позовними вимогами.
Суд повинен враховувати співвідношення прав та інтересу, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, бо забезпечення позову сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Як вбачається судом з матеріалів заяви про забезпечення позову, наказом Генерального прокурора від 13.05.2025 № 32шц, з метою вдосконалення організації роботи Офісу Генерального прокурора вирішено ліквідувати в структурі та штатній чисельності Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах Департаменту) Офісу Генерального прокурора такі структурні підрозділи, зокрема, відділ організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах.
В той же час, пунктами 2-4 цього ж наказу вирішено утворити в структурі та штатній чисельності Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах Департаменту) Офісу Генерального прокурора перший та другий відділи процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення, а також відділ організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням в обласних прокуратурах.
Наказом Генерального прокурора від 13.05.2025 № 32шц було визначено установити в штатній чисельності новоутвореного відділу, передбаченого п. 4 наказу, за рахунок резерву Офісу Генерального прокурора 8 одиниць з відповідним фондом заробітної плати.
Також наказом передбачено установити в штатній чисельності новоутвореного відділу, передбаченого п. 2.1, 3.1 наказу, за рахунок резерву Офісу Генерального прокурора 10 та 8 одиниць з відповідним фондом заробітної плати.
Суд зазначає, що наказом, який має намір оскаржити заявниця до суду було установлено тимчасово визначити робоче місце в Спеціалізованій екологічній прокуратурі Офісу Генерального прокурора.
При цьому, доводи заявниці про те, що наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора від 26.05.2026 № 643ц «Про визначення тимчасового робочого місця», а також функціональні обов`язки, які затверджені заступником Генерального прокурора від 02.06.2026, на виконання цього наказу, згідно яких, на думку заявниці, вона не є прокурором, засвідчують фактичне відсторонення її від посади прокурора спростовуються текстом такого наказу та функціональних обов`язків, у яких чітко зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на посаді прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням в обласних прокуратурах Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
У заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтування протиправності дій Генерального прокурора при визначенні тимчасового робочого місця заявниці в Спеціалізованій екологічній прокуратурі Офісу Генерального прокурора.
Доказів істотного порушення трудових прав заявниці, в тому числі незаконного її звільнення чи призначення на нерівнозначну посаду відповідного структурного підрозділу, де така посада передбачена, матеріали заяви не містять, а тому такі твердження заявниці є лише її припущеннями.
Також є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами посилання заявниці про можливість призначення на посаду прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням в обласних прокуратурах Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора, яка передбачена наказом Генерального прокурора від 13.05.2026 №32шц, іншої особи та нівелювання відносно неї рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами конкурсу про переведення на посаду до вищого органу, а також рішення про позитивне проходження атестації, яка проводилась в 2019 році.
Суд зазначає, що забезпеченню позову має передувати виникнення між сторонами спору та наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Заява про забезпечення позову до подання позовної заяви взагалі не містить жодних доказів порушення прав, свобод або інтересів заявника.
Суд зазначає, що сама ж лише незгода позивача (заявника) із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення в майбутньому до суду з позовом ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Так, в заяві про забезпечення позову заявниця зазначає, що нею буде подано до суду позовну заяву про визнання незаконним та скасування наказу виконувача обов`язків Генерального прокурора від 26.05.2026 № 643ц «Про визначення тимчасового робочого місця».
Таким чином, у разі подання заявником позову до суду, предметом дослідження в адміністративній справі буде правомірність таких дій, а доводи заявника в обґрунтування заяви про забезпечення позову підлягають доведенню в подальшому в ході розгляду судом позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали заяви про забезпечення позову не свідчать про очевидність протиправності рішень (дій), наявність небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Діска А.Б.