ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань закриття провадження у справі
25 червня 2026 року справа № 380/21416/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
у с т а н о ви в:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить:
- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 29555, 45 грн. та компенсації по заборгованості по пенсії;
- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 одноразово суму заборгованості в розмірі 29555, 45 грн., а також сплатити відповідно до ст. 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату доходів у зв`язку з порушенням строку виплати за період з лютого 2024 р. до місяця фактичної сплати боргу в розмірах відповідно до щомісячних індексів інфляції, що встановлені Державною службою статистики України .
Ухвалою суду від 27.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№90884 від 13.11.2025), в якому висловлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Клопотання обґрунтоване тим, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом оспорювання є відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією позивачем майнових прав, отриманих ним у порядку спадкування за законом після смерті батька. Відповідач зазначає, що такий спір має приватноправовий характер і підлягає вирішенню загальними судами в порядку цивільного судочинства.
Позивач подав на адресу суду відповідь на відзив (вх.№91629 від 17.11.2025) у якій проти закриття провадження заперечував, посилаючись на те, що спір стосується саме невиплати нарахованих коштів органом Пенсійного фонду всупереч Порядку № 1165, що свідчить про наявність публічно-правового спору.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті свого батька ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 червня 2023 року. За цим свідоцтвом позивач успадкував, зокрема, право на отримання суми невиплаченої за життя спадкодавцю пенсії.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
З аналізу наведених норм права випливає, що після смерті пенсіонера право на отримання недоотриманої суми пенсії трансформується у майнове право його спадкоємців, яке реалізується в межах цивільних правовідносин.
Предметом позову у цій справі є стягнення (виплата) грошових сум недоотриманої пенсії спадкодавця на користь спадкоємця на підставі свідоцтва про право на спадщину. Тобто цей спір пов`язаний із реалізацією цивільних (майнових) прав позивача, набутих у порядку спадкування. Пенсійний орган у цих правовідносинах не здійснює щодо позивача публічно-владних управлінських функцій у сфері пенсійного забезпечення, оскільки позивач не є отримувачем власної пенсії у розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а виступає як правонаступник (спадкоємець) померлої особи щодо її майна.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум.
Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю:
а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями;
б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця.
Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями.
Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати.
Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
У постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 576/1388/17 (адміністративне провадження № К/9901/5505/17) Верховний Суд зазначив, що:
« 21. Виходячи з аналізу зазначених правових норм (статей 1218, 1219, 1219 ЦК України), предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.
22. За матеріалами справи предметом спору є зобов`язання здійснити виплату сум індексації пенсії ОСОБА_2, і рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, а тому право на ці кошти померлий не набув.
23. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 522/19647/17 та від 13 березня 2019 року у справі № 484/3648/16-а. 24. Отже спірні правовідносини не допускають правонаступництво.
У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що клопотання Глухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача підлягає задоволенню».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача є обґрунтованим, а провадження в адміністративній справі підлягає закриттю, оскільки розгляд цього спору віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів у порядку цивільного судочинства (на підставі частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 19, 238, 239, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження у справі задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі № 380/21416/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів у порядку цивільного судочинства. Позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до суду цивільної юрисдикції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Грень Наталія Михайлівна