Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
25 червня 2026 року Справа № 520/3832/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 04.04.2023 року за №7099/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області відновити ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрацію платника єдиного податку (третя група, ставка 5%) за період часу з 31 березня 2023 року по 31 грудня 2024 року.
Ухвалою суду від 02.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним вище адміністративним позовом.
Представником Головного управління ДПС у Харківській області до суду подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, в якій відповідач зазначає, що відповідач просить залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду. ГУ ДПС у Харківській області зазначає, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 04.04.2023 було належним чином направлено на податкову адресу позивача та відповідно до вимог Податкового кодексу вважається врученим 04.05.2023, незважаючи на його повернення поштою за закінченням строку зберігання. На думку відповідача, позивач повинен був звернутися до суду не пізніше 04.11.2023, проте подав позов лише 23.02.2026, а наведені ним причини пропуску строку не є поважними. Також відповідач наголошує, що позивач не повідомив податковий орган про зміну місця проживання як внутрішньо переміщена особа, тому всі негативні наслідки неотримання кореспонденції покладаються на самого позивача.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач щодо дотримання ним процесуальних строків на звернення до суду зазначив, що рішення ГУ ДПС у Харківській області від 04.04.2023 №7099/20-40-24-03-06 про анулювання його реєстрації платника єдиного податку фактично не було йому вручено у встановленому порядку. За твердженням позивача, про існування цього рішення та його зміст він дізнався лише 17.02.2026 після отримання відповіді на адвокатський запит, разом з якою були надані копії акта перевірки та оскаржуваного рішення. Посилаючись на положення статті 122 КАС України, статті 56 ПК України та правові висновки Верховного Суду, позивач зазначає, що шестимісячний строк на судове оскарження почався саме з дня фактичного отримання рішення - 17.02.2026.
Суд надаючи оцінку зазначеній заяві відповідача виходив з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наразі ФО-П ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою ВПО від 21.03.2022№6177-5[телефон приховано] позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , разом з тим, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що також підтверджується довідкою ВПО від 16.07.2025 року №6117-5003495241.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).
Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 123 КАС України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30 серпня 2018 року в адміністративній справі № 813/2897/16, від 21 серпня 2025 року у справі № 380/20996/24.
У постанові від 28.05.2026 по справі № 520/22570/25 Верховний Суд дійшов таких висновків: «під час вирішення питання про дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити не лише факт направлення податкового повідомлення-рішення відповідно до вимог ПК України, а й момент, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Сам по собі факт направлення податкових повідомлень-рішень рекомендованим листом за податковою адресою не є безумовним доказом того, що платник реально міг дізнатися про їх існування.
Умови воєнного стану, переїзд через обстріли, відсутність фактичного отримання кореспонденції та момент реального ознайомлення з податковими повідомленнями-рішеннями (у тому числі через адвокатський запит) потребують ретельної перевірки та оцінки судом».
Як вбачається з матеріалів справи, акт камеральної перевірки та рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку контролюючим органом були направлені на адресу: АДРЕСА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 17.04.2023, які повернулись відправнику за закінченням терміну зберігання 04.05.2023.
Проте, враховуючи вище викладене, позивач безпосередньо ознайомився зі змістом згаданих документів лише з відповіді на адвокатський запит від 16.02.2026.
Також суд зазначає, що за правилами абзаців першого, другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено ДПС України у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 640/9016/20, від 24 вересня 2025 року у справі № 520/7480/25.
Суд також зазначає, що Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають та відносини між ними регулюють Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270).
Відповідно до пункту 73 Правил № 270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.
Пунктом 86 Правил № 270 передбачено, що у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод (пункту 101 Правил № 270).
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати (пункт 102 Правил № 270).
Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені.
Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця (абз. 4 пункту 104 Правил № 270).
Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.
Відповідно до змісту Правил № 270, лише у разі, якщо адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Суд також зазначає, що рекомендоване поштове відправлення протягом одного місяця зберігається об`єктом поштового зв`язку місця призначення, забезпечуючи тим самим адресату можливість отримати таке поштове відправлення на підставі вищевказаного повідомлення. Після спливу встановленого строку зберігання поштове відправлення повертається відправнику.
Разом з тим, беручи до уваги посилання відповідача на належне сповіщення позивача засобами поштового зв`язку про прийняте ним рішення, суд наголошує, що матеріали справи не містять відомостей та доказів на їх підтвердження, щодо того, що поштове відправлення з оскаржуваним рішенням зберігалося об`єктом поштового зв`язку місця призначення та було повернуто лише після спливу строку передбаченого Правилами №270.
За таких обставин суд зазначає, що висновок про пропуск строку звернення до суду не може ґрунтуватися виключно на формальному підтвердженні направлення кореспонденції. Надмірний формалізм при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду (лише факт направлення рекомендованого листа) суперечить принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи та завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав особи. Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача на пропуск позивачем процесуальних строків, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду - відсутні.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 120/12990/25.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Мельников Р.В.