Справа №:755/9413/26
Провадження №: 4-с/755/98/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" червня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В. вивчивши матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Пилипчук Віталія Григоровича, стягувач: Акціонерне товариство «Аграрний фонд», -
у с т а н о в и л а:
19.06.2026 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Пилипчук Віталія Григоровича, стягувач: Акціонерне товариство «Аграрний фонд».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 року справу передано в провадження судді Марфіної Н.В.
Головуючою у справі суддею Марфіною Н.В. заявлений самовідвід від розгляду цієї справи, у зв`язку із тим, що суддею Марфіної Н.В. в межах розгляду справи №755/13814/21 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (провадження №6/755/219/26) вже було надано оцінку посиланням останнього на добровільне виконання ним рішення у справі №755/13814/21 та припинення відповідних зобов`язань у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 18.08.2025 року одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог, і така оцінка була не на користь останнього. Теперішня скарга ОСОБА_1 містить аналогічні обґрунтування вимог про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень та постанов про стягнення з боржника основної винагороди, які пов`язані із твердженнями про добровільне виконання судового рішення, зокрема, у зв`язку зі здійсненням зарахування зустрічних однорідних вимог.
Заява судді Марфіної Н.В. підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 19.06.2026 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Пилипчук Віталія Григоровича, стягувач: Акціонерне товариство «Аграрний фонд».
У зазначеній скарзі представник скаржника просить визнати протиправними та скасувати: постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 10.06.2026 року; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 10.06.2026 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1; постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 10.06.2026 року; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 10.06.2026 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2, які перебувають у зведеному виконавчому провадженні №81238592.
Обґрунтовуючи вимоги скарги представник посилається на те, що зазначені виконавчі провадження були відкриті на підставі виконавчих листів №755/13814/21 виданих 11.07.2025 року про стягнення з боржника 963052 грн. 02 коп. і судових витрат в сумі 14242 грн 52 коп. Водночас представник вважає, що судове рішення у справі № 755/13814/21 виконане позивачем самостійно та добровільно до відкриття виконавчого провадження шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, згідно з заявою від 18.08.2025 та добровільної сплати грошових коштів шляхом банківських переказів на користь акціонерного товариства «Аграрний фонд» на суму 225000 грн протягом березня - липня 2025 року. Про добровільність виконання свідчать судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №755/16729/25, якими було відмовлено у задоволенні позову АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину заяви ОСОБА_1 від 18.08.2025 про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. З наведеного убачається, що рішення суду у справі № 755/13814/21 повністю фактично добровільно виконане ОСОБА_2 ще 18.08.2025, тобто за 9 місяців до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду приватним виконавцем. Рішення суду у справі №755/16729/25 засвідчує факт зарахування, яке відбулось 18.08.2025, та доведену презумпцію дійсності проведеного зарахування, а відтак з урахуванням сплаченого протягом березня-липня 2025 року грошовими коштами шляхом банківського переказу безпосередньо на банківський рахунок АТ «Аграрний фонд» - відсутні підстави для примусового стягнення у зв`язку з повним фактичним добровільним виконанням рішення суду у справі 755/13814/21 до відкриття виконавчого провадження. Постановою Київського апеляційного суду від 06.08.2025 у справі №760/1774/24 стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 4706013,26 грн. Постановою Верховного Суду від 08.01.2025 у справі №755/13814/21 заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26.07.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 09.07.2024 залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» 977294,52 грн. Станом на 18.08.2025 між ОСОБА_1 та АТ «Аграрний фонд» існували зустрічні однорідні грошові вимоги у сумі 752294,52 грн, строк виконання яких настав, які випливають з трудових відносин та регресного відшкодування. На підставі статей 601, 602 ЦК України 18.08.2025 ОСОБА_1 повідомив про зарахування та припинення грошових зобов`язань перед АТ «Аграрний фонд» у частині грошових зобов`язань у розмірі 752 294,52 грн на підставі рішення суду у справі №755/13814/21 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. АТ «Аграрний фонд» намагалось спростувати проведене зарахування як підставу припинення зобов`язання у позовному провадженні і звернулось до суду. Водночас рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі №755/16729/25 відмовлено у задоволенні позову АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину заяви ОСОБА_1 від 18.08.2025 про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.
Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.07.2022 року у справі №755/13814/21, яке було ухвалене під головуванням судді Марфіної Н.В., залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2024 року та постановою Верховного Суду від 08.01.2025 року, з урахуванням ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 30.08.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» завдану матеріальну шкоду у розмірі 963052 (дев`ятсот шістдесят три тисячі п`ятдесят дві) грн. 02 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 14242 (чотирнадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 52 коп. Загальна сума стягнення становить 977294,54 грн.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №755/13814/21 за позовом Акціонерного товариства «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди (провадження №6/755/219/26).
Обґрунтування відповідної заяви полягало у тому, що постановою Київського апеляційного суду від 06.08.2025 у справі №760/1774/24 стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 4706013,26 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.07.2022 року у справі №755/13814/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» 977294,52 грн. На підставі статей 601, 602 Цивільного кодексу України за заявою ОСОБА_1 від 18.08.2025 про зарахування припинені грошові зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд» у частині грошових зобов`язань у розмірі 977294,52 грн на підставі рішення суду у справі №755/13814/21 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав і безспірність яких установлена судовими рішеннями, що набули законної сили. За таких обставин боржник вважав, що наявні достатні підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з проведеним зарахуванням зустрічних однорідних безспірних вимог, час виконання яких наступив, що за своєю правовою природою є тотожним добровільному виконанню рішення суду.
У межах розгляду заяви боржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню поставало питання оскарження відповідного одностороннього правочину ОСОБА_1 від 18.08.2025 року у межах справи №755/16729/25 за позовом АТ «Аграрний фонд» і суд зупиняв провадження у справі за заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню до набрання законної сили судовим рішенням у справі №755/16729/25.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2026 року у справі №755/13814/21 (провадження №6/755/219/26), постановленою під головуванням судді Марфіної Н.В., відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №755/13814/21 за позовом Акціонерного товариства «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд, зокрема, ураховував наявність судових рішень у справах №760/1774/24 та №755/16729/25 і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної заяви боржника, що була обґрунтована добровільним виконанням боржником судового рішення шляхом вчинення правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог та виснував, що наявність спору між сторонами про розмір сум стягнення за судовим рішенням у справі виключає часткове або повне припинення зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд» у межах справи №755/13814/21.
Убачається, що теперішня скарга боржника ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця, фактично обґрунтована тими самими обставинами та підставами, які зводяться до тверджень про припинення зобов`язань ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд» за судовим рішенням у справі №755/13814/21 у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 18.08.2025 року одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі судових рішень у справі №755/13814/21 та справі №760/1774/24.
Однак, таким посиланням ОСОБА_1 суддею Марфіною Н.В. вже було надано оцінку не на користь останнього, в межах розгляду його заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки суддею Марфіною Н.В. у справі №755/13814/21 (провадження №6/755/219/26) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню вже надано оцінку посиланням ОСОБА_1 на добровільне виконання ним судового рішення і припинення зобов`язань на підставі зарахування зустрічних однорідних вимог, не є можливим надання повторної оцінки аналогічним доводам скаржника тим же самим складом суду.
Статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Верховний Суд в своїй ухвалі від 11.12.2025 року у справі №2-2164/11 зазначив наступне: Суддя Фаловська І. М. заявила про самовідвід задля недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи, зокрема в сторін та сторонніх спостерігачів, сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду. Перевіривши наведені суддею на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Верховний Суд виснував про їх задоволення, з огляду на таке. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини за об`єктивного підходу до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення в справі «Morel проти Франції» (Morel v. France); параграф 23 рішення в справі «Pescador Valero проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення в справі «Luka проти Румунії» (Luka v. Romania), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення в справі «Wettstein проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland); параграф 30 рішення в справі «Pabla Ky проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення в справі «Micallef проти Мальти» (Micallef v. Malta). Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення в справі, або в тому випадку, коли в стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Суддя Фаловська І. М. брала участь у вирішенні цієї справи під час ухвалення постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, в складі колегії суддів досліджувала обґрунтованість позовних вимог та доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про її добросовісність як останнього набувача, про наявність волі ОСОБА_1 на продаж спірної квартири. Подібні доводи містить і касаційна скарга ОСОБА_6, яка є правонаступнице ОСОБА_5. Враховуючи те, що в судді Фаловської І. М. вже сформована правова позиція в справі щодо вирішення спору, з метою недопущення виникнення обставин, які б могли викликати сумніви щодо неупередженості судді і забезпечення довіри учасників справи та сторонніх спостерігачів до судових рішень Верховного Суду, колегія суддів висновує про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви судді Фаловської І. М. про самовідвід.
Положеннями ст. 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Крім того, у п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Вимога безсторонності згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Булах проти України», «Салов проти України» та ін.) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Відповідно до положень ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
За змістом ч. 1 ст. 41 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що даний склад суду при розгляді цієї справи фактично обмежений власною висловленою думкою щодо посилань ОСОБА_1 і наданою їм оцінкою в іншій справі, суд вважає за необхідне задовольнити заявлений самовідвід судді від розгляду справи №755/9413/26, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення сумніву щодо неупередженості і об`єктивності судді під час проведення судового розгляду та вирішення даної справи по суті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40, 41, 353 ЦПК України, -
п о с т а н о в и л а:
Заявлений головуючою у справі суддею Марфіною Н.В. самовідвід - задовольнити.
Відвести суддю Дніпровського районного суду м. Києва Марфіну Наталю В`ячеславівну від розгляду цивільної справи №755/9413/26 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Пилипчук Віталія Григоровича, стягувач: Акціонерне товариство «Аграрний фонд».
Цивільну справу №755/9413/26 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Пилипчук Віталія Григоровича, стягувач: Акціонерне товариство «Аграрний фонд», передати для проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого складу суду у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Текст ухвали суду складений 25.06.2026 року.
Суддя -