"25" червня 2026 р. Справа № 363/2494/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна шляхом виділення об`єктів у власність співвласників та стягнення компесації,
встановив:
пред`явлену позовну заяву ухвалою суду від 27 березня 2026 року залишено без руху, оскільки її подано без дотримання вимог ст. 175 та ст. 177 ЦПК України і встановлено для усунення недоліків строк не пізніше 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
Того ж дня копію вказаної ухвали направлено поштою на адресу позивачки.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення АТ «Укрпошта» копію вказаної ухвали суду ОСОБА_1 отримала 08 червня 2026 року.
Однак, у встановлений судом строк позовну заяву, яка б відповідала вимогам статей 175 та 177 ЦПК України не подано та недоліки не усунуто.
Зокрема, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- поділити спільне нерухоме майно, що перебуває у частковій власності сторін, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; транспортний засіб марки FORD FOCUS, 2015 року випуску; земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:05:280:0159, загальною площею 0,1142 га.
- передати у її приватну власність квартиру АДРЕСА_2 ;
- передати у власність відповідача житловий будинок за адресою: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , транспортний засіб марки FORD FOCUS, 2015 року випуску та земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:05:280:0159, загальною площею 0,1142 га.
Згідно п.п. 2-6, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:
повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як вбачається з п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Як вбачається із ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Так, у позові фактично порушено питання про припинення права сторін на відповідні частки в спільному майні (на частку позивачки в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортному засобі марки FORD FOCUS, 2015 року випуску; земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:05:280:0159, загальною площею 0,1142 га, та на частки відповідача в квартирі АДРЕСА_2 ) з одночасним визнанням права власності на ці частки за іншим співвласником, в рахунок передбаченої грошової компенсації.
Водночас, позовних вимог про припинення права сторін на відповідні частки у спільному майні та визнанні права власності на ці частки за іншим співвласником у позовній заяві не висунуто.
При цьому обраний спосіб поділу фактично зводиться до обміну майном між співвласниками, що нормами чинного законодавства не передбачено.
Суд зазначає, що поділ декількох об`єктів майна, що є у спільній частковій власності сторін, без його виділення внатурі, з припиненням та визнанням права власності на відповідні частки в рахунок грошової компенсації за кожним із співвласників, здійснюється за правилами Глави 26 (ст.ст. 358, 364, 365, 367) ЦК України.
Відтак, позивачка не позбавлена права висунути позовні вимоги, які відповідають фактично виниклим спірним правовідносинам і вимогам закону, які їх врегульовують, шляхом всування вимог про:
- припинення права власності позивачки на частку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортному засобі марки FORD FOCUS, 2015 року випуску; земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:05:280:0159, загальною площею 0,1142 га;
- припинення права власності відповідача на частки в квартирі АДРЕСА_2 ;
- визнання за позивачкою права власності частки в квартирі АДРЕСА_2 ;
- визнання за відповідачем права власності на частку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортному засобі марки FORD FOCUS, 2015 року випуску; земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:05:280:0159, загальною площею 0,1142 га, в рахунок грошової компенсації.
Разом з тим, що зазначені вимоги про поділ майна, на яке претендує позивачка, є вимогами майнового характеру, що відповідає вартості частини квартири АДРЕСА_2 .
Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача. Ціна позову визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку. Ціну позову визначає позивач у позовній заяві.
Водночас, вартість спірного майна та його часток в позові не зазначена.
Крім того, позивачкою до позовної заяви долучено документи щодо вартості окремих об`єктів нерухомого майна, зокрема квартири, житлового будинку та земельної ділянки.
Водночас, будь-які відомості щодо вартості транспортного засобу марки FORD FOCUS, 2015 року випуску, до позову не додано.
Будь-які докази того, за ким зареєстровано на даний час право власності на транспортний засіб FORD FOCUS, 2015 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , також не подано.
Окрім цього, у позовній заяві не наведено вартості кожного об`єкта окремо, не здійснено підрахунку вартості його часток та не визначено загальну ціну позову, що унеможливлює встановлення її розміру та перевірку правильності сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на час звернення до суду із вказаним позовом становить не менше ніж 1 331 грн. 20 коп. і не більше ніж 16 640 грн.
Оскільки в справі висунуто вимогу майнового характеру, в позовній заяві згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України слід зазначити ціну позову й від неї доплатити судовий збір у відповідному розмірі згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, обставини позову викладено не повно.
Так, суд зазначає, що позовна заява не містить належних відомостей щодо правового статусу відповідача, як співвласника спірного майна.
До матеріалів позову будь-яких доказів того, що відповідач є співвласником спірного майна, не подано.
Зі справи не можна встановити, чи відповідач успадкував частину майна вказаного в позові (3/4 частини всіх об`єктів), чи оформив він право на успадковане майно, чи отримав свідоцтва про право на спадщину згідно вимог ст.ст. 1296-1297 ЦК України, та чи зареєстрував право власності на успадковану частку майна.
Будь-які докази щодо відповідача у матеріалах справи взагалі відсутні.
Крім того, в позові не наведено і не подано доказів про те, хто на даний час фактично володіє та користується спірним майном, зокрема хто проживає у житловому будинку та квартирі, і хто із сторін фактично володіє та користується транспортним засобом, що також має значення для вирішення справи.
Також суд вказує, що відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, а також підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав на виконання п.п. 2, 6, 10 ЦПК України, в позові не зазначено.
Отже, позивачці належало усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання:
- уточненої позовної заяви із зазначенням в ній ціни позову, що становить частини спірної квартири (та ціни кожного об`єкту нерухомого та рухомого майна окремо); із висуванням позовних вимог, які відповідають фактично виниклим спірним правовідносинам і вимогам закону (зокрема шляхом: 1) припинення права власності позивачки на частку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортному засобі марки FORD FOCUS, 2015 року випуску; земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:05:280:0159, загальною площею 0,1142 га; 2) припинення права власності відповідача на частки в квартирі АДРЕСА_2 ; 3) визнання за позивачкою права власності частки в квартирі АДРЕСА_2 ; 4) визнання за відповідачем права власності на частку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортному засобі марки FORD FOCUS, 2015 року випуску; земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:05:280:0159, загальною площею 0,1142 га, в рахунок грошової компенсації); повним викладом перелічених вище фактичних обставин; подання доказів стосовно іншого співвласника майна та оформлення ним відповідних документів на нього; із зазначенням в позові відомостей на виконання вимог п.п. 2, 6, 10 ЦПК України, зокрема про наявність або відсутність у сторін зареєстрованого електронного кабінету, відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, та підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, в примірниках для суду та її копії для відповідача по справі;
- оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Разом з тим, у встановлений судом строк позовну заяву, яка б відповідала вимогам статей 175, 177 ЦПК України не подано та недоліки не усунуто, що є підставою для її повернення.
Керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України,
ухвалив:
позовну заяву визнати неподаною та повернути позивачці.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для цього.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя