справа № 179/1211/26
провадження № 2-з/179/9/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2026 року суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Т.А. розглянувши заяву адвоката Васецького Р.А. про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна,
В С Т А Н О В И В:
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява адвоката Васецького Р.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна.
Заявник зазначає, що одночасно з цією заявою подається позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою від 06.03.2026 року у розмірі 500 000,00 грн.
Згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 18457938021 та № 18458180320 від 19.06.2026 року, Відповідач є власником наступного нерухомого майна:
1. 1/2 частки квартири загальною площею 62.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 881862812223). Щодо цього майна зареєстровано іпотеку на користь третьої особи на суму 1 078 512,50 грн.
2. Об`єкта нерухомого майна: гараж (що складається з гаража № НОМЕР_1 площею 25,8 кв.м. та гаража № НОМЕР_2 площею 16,8 кв.м., літ.А-I) за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2502504612223).
Дане майно перебуває у повній власності Відповідача (частка 1) та не має зареєстрованих обтяжень чи іпотек.
Великий розмір заборгованості Відповідача (500 000 грн) та наявність значних фінансових зобов`язань перед іншими кредиторами (іпотека) свідчать про реальний ризик вчинення дій щодо приховування або швидкого відчуження майна.
Невжиття заходів забезпечення у формі заборони відчуження квартири та гаражу унеможливить або суттєво ускладнить виконання рішення суду про стягнення коштів у майбутньому. Заявлені заходи є повністю співмірними з ціною позову. Дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.
Згідно правил статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Згідно із частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.
Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Звертаючись із заявою, заявник вказав причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, зазначив обставини, які несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та вказують на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся. Існує ризик відчуження нерухомого майна.
Виходячи з наведених обставин вбачається, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, вид забезпечення позову у виді заборони вчинення певних дій щодо нерухомого майна, який просить застосувати заявник, відповідає вимогам на забезпечення яких він вживається.
Предметом позову, з яким звернутися заявник, є матеріально-правова вимога до власника нерухомого майна, що кореспондує зі способами захисту порушеного права.
Враховуючи пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, застосування заходів забезпечення позову є доцільним.
Забезпечення позову шляхом заборони реєстраційних дій щодо нерухомого майна, право власності якого є предметом спору є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Згідно правил частини 1 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
За правилами частин 2 та 3 вказаної статті зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення відсутні.
За правилами статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
На підставі наведеного суд, вважає, вимоги заявника щодо забезпечення позову підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 151-153 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Заявуадвоката Васецького Р.А. про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 вчиняти будь-які дії щодо відчуження належної їй на праві спільної часткової власності 1/2 частки об`єкта нерухомого майна: квартири загальною площею 62.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 881862812223).
Заборонити ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) вчиняти будь-які дії щодо відчуження належного їй на праві власності об`єкта нерухомого майна: гараж (що складається з гаража № НОМЕР_1 площею 25,8 кв.м. та гаража № НОМЕР_2 площею 16,8 кв.м., літ.А-I) за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2502504612223).
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст.158 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя Т.А.Ковальчук