ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
"23" червня 2026 р. Справа № 918/1073/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Тангиян О.О.
за участю представників:
представника відповідача ТзОВ "ЗЕ.ТЕК": Маркович Ю.В. (в залі суду)
прокурора: Мельничук Л.О. (в залі суду)
інші учасники: не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 в межах розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 23.02.2026 (повний текст рішення складено 05.03.2026)
у справі № 918/1073/25
за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Дубенської міської ради
до відповідача 1 Комунального підприємства "Дубноводоканал" Дубенської міської ради,
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 2 596 020,27 грн
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2025 року керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Дубноводоканал" Дубенської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК", в якій просив:
- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 23.05.2024 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 134 від 10.01.2024 року, укладеного між Комунальним підприємством "Дубноводоканал" Дубенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК";
- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 21.06.2024 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 134 від 10.01.2024 року, укладеного між Комунальним підприємством "Дубноводоканал" Дубенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК";
- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 12.07.2024 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 134 від 10.01.2024 року, укладеного між Комунальним підприємством "Дубноводоканал" Дубенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" на користь Дубенської міської ради в дохід місцевого бюджету кошти в розмірі 2 596 020 грн 27 коп.
Також керівник Дубенської окружної прокуратури просив стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури на р/р [рахунок приховано], МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувач: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 38 419 грн 44 коп.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.02.2026 у справі № 918/1073/25 позов задоволено.
Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2026 у справі № 918/1073/25 - залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом надання суду доказів сплати судового збору в сумі 57 629,16 грн протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2026 у справі № 918/1073/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на "09" червня 2026 р. об 14:45 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.
21.05.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду від Дубенської окружної прокуратури надійшов відзив, який долучено до матеріалів справи.
04.06.2026 на адресу суду від ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до завершення розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/2026(178/26).
05.06.2026 на адресу суду від ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту постанови.
08.06.2026 на адресу суду від ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/295/26.
09.06.2026 на адресу суду від Дубенської окружної прокуратури надійшло заперечення на клопотання ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" про зупинення апеляційного провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2848/24 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту постанови, в якому прокуратура просила суд відмовити у задоволенні клопотання апелянта про зупинення апеляційного провадження у справі № 918/1073/25.
У судовому засіданні 09.06.2026 колегія суддів заслухала пояснення представника відповідача ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" та прокурора щодо клопотань про зупинення.
Представники Дубенської міської ради та відповідача КП "Дубноводоканал" Дубенської міської ради у судове засідання не з`явились, про місце, час та дату розгляду цієї справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.06.2026 на 12:30, з метою ухвалення рішення за результатом розгляду клопотань про зупинення провадження у справі, а також для забезпечення можливості ознайомлення інших учасників справи з їх змістом та надання відповідних заперечень.
17.06.2026 на адресу суду від ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" надійшли додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до завершення розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/2026 (178/26)
17.06.2026 на адресу суду від Дубенської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання апелянта про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/295/26.
За розпорядженням керівника апарату суду від 23.06.2026, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії у цій справі Коломис В.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено автоматизовану заміну судді-члена колегії у справі № 918/1073/25; для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 прийняти апеляційну скаргу ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2026 у справі № 918/1073/25 до провадження в новому складі суду: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г.
У судовому засіданні 23.06.2026 представник скаржника підтримав доводи, викладені у поданих клопотаннях про зупинення провадження у справі, та просив їх задовольнити.
Прокурор підтримала подані заперечення щодо вищевказаних клоптань та просила відмовити у їх задоволенні.
Представники Дубенської міської ради та Комунального підприємства "Дубноводоканал" Дубенської міської ради у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи клопотання ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до завершення розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/2026(178/26) і заслухавши заперечення прокуратури з приводу вказаного клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку враховуючи таке.
В обґрунтування поданого клопотання заявник вказує, що ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" стало відомо, що Друга колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
На думку відповідача-1, саме зазначена норма становить матеріально-правову основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції та визначає правову оцінку спірних правовідносин, а тому рішення Конституційного Суду України щодо її конституційності матиме безпосередній вплив на правильність вирішення даного спору.
Водночас, визнання Конституційним Судом України нормативного акта чи його окремих положень неконституційними виключає можливість їх подальшого застосування та відтворення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, окрім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким відповідний акт було визнано неконституційним, у подальшому змінені у порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України.
Скаржник вважає, що вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) матиме істотне значення для правильного вирішення справи цієї справи, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, відтак товариство вважає, що існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 918/1073/25 до вирішення справи Конституційним Судом України.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:
- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі №924/645/18, від 20.12.2019 у справі №910/13234/18, від 13.09.2019 у справі №912/872/18, від 21.02.2019 у справі №910/974/18.
При цьому п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.
Оцінюючи доводи відповідача-1, суд апеляційної інстанції враховує, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій.
Вказані обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені апеляційним господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів.
Натомість, конституційне провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
За змістом частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Подібний висновок наведений у п. 74 постанови Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 600/778/21-а та постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, на даний час пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.
Водночас необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчитиме про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18).
Разом з тим, клопотання про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, слід вказати, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до частини 3 статті 320 ГПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постановах від 12.05.2026 у справі № 924/560/24, від 19.05.2026 у справі № 916/4682/24, від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" не доведено наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТзОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, оскільки наразі встановлені у цій справі обставини та зібрані докази дозволяють суду належним чином оцінити доводи апеляційної скарги щодо застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказане клопотання про зупинення провадження у справі є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Розглянувши доводи клопотання ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/295/26 і заслухавши заперечення прокуратури з приводу вказаного клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку з огляду на таке.
Обґрунтовуючи подане клопотання про зупинення скаржник зазначає, що в провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 918/295/26 за позовом ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" до КП "Дубноводоканал" Дубенської міської ради про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2024 №134 укладеного КП "Дубноводоканал" Дубенської міської ради та ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" застосувавши двосторонню реституцію та стягнення 4 282 965,28 грн як різницю між ринковою вартістю поставленої електричної енергії та сумою раніше фактично здійснених розрахунків споживачем за електричну енергію.
Оскільки предметом розгляду справа № 918/295/26 є застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2024 №134 укладеного КП "Дубноводоканал" Дубенської міської ради та ТзОВ "ЗЕ.ТЕК", що безумовно впливає на предмет розгляду по справі № 918/1073/25, адже Додаткові угоди по Договору, які визнаються недійсними є похідними у правовідносинах, що склались під час виконання Договору. Тому, рішення по справі № 918/295/26 має вирішальне значення та буде преюдиційним для справи, що розглядається. У разі задоволення позову ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" буде відсутній предмет позову по справі № 918/1073/25, адже нікчемний правочин не створює юридичних наслідків.
Як зазначено вище, зупинення провадження у справі є винятковим процесуальним заходом, який допускається лише за наявності беззаперечних підстав та об`єктивної неможливості розгляду спору до вирішення іншої справи. При цьому така неможливість повинна бути зумовлена тим, що обставини, які мають значення для вирішення спору, не можуть бути встановлені судом самостійно, а лише в межах іншого судового провадження.
Отже, сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 918/295/25, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи, у відповідності до вимог законодавства, предмету та підстав позову.
Посилання скаржника на те, що встановлення факту дійсності/недійсності такого правочину (Договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2024 №134) у межах справи № 918/295/25 безпосередньо може вплинути на оцінку доказів у справі № 918/1073/25 в частині визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів, не свідчить про неможливість розгляду справи № 918/1073/25, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до цієї презумпції вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
У цьому випадку судове рішення, яким визнано недійсним Договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2024 №134, який укладено між Комунальним підприємством "Дубноводоканал" Дубенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" відсутнє, тобто вказаний договір є чинним і підлягає виконанню сторонами.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Виходячи з аналізу положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 Господарського процесуального кодексу України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції", рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність передбачених пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження у справі, у зв`язку з чим клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/295/26 задоволенню не підлягає.
Розглянувши клопотання ТзОВ "ЗЕ.ТЕК" про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2848/24 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту постанови, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Мотивуючи вищевказане клопотання, апелянт зазначає, що згідно позовної заяви спір у справі № 922/2848/24 та у справі № 918/1073/25 стосується категорії спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених у межах процедури публічних закупівель, та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів на підставі положень статей 216 , 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно на користь осіб, уповноважених державою здійснювати захист державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі".
У цій справі фінансування закупівлі UA-2023-12-21 003843-a здійснено за власні кошти КП "Дубноводоканал" від господарської діяльності підприємства, які не є коштами місцевого бюджету, що підтверджується наявними у справі доказами, а також протоколом затвердження річного плану закупівель (копія додається до клопотання) відтак, прокурором не доведено витрачання саме коштів місцевого бюджету за спірними додатковими угодами.
Відповідач-1 наголошує, що враховуючи те, що висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та прав власності Касаційного господарського суду по справі № 922/2848/24 щодо вказаної правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, відтак вони матимуть значення при вирішенні справи № 918/1073/25 та підлягатимуть застосуванню у цьому спорі.
Апеляційний господарський суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно зі ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, Об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в серпні 2024 року керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради та Північно-східного офісу Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий стандарт К" (далі - ТОВ "Золотий стандарт К") та Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал"), в якому просив: визнати недійсними додаткову угоду від 21.07.2023 №3 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 28.07.2023 №4 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 08.08.2023 №5 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 16.08.2023 №6 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 25.09.2023 №7 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 13.10.2023 №8 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 31.01.2024 №10 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23 та стягнути з ТОВ "Золотий стандарт К" на користь Харківської міської ради кошти в сумі 745 780 грн.
Обґрунтовуючи позов, керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області посилався на те, що в порушення вимог підпункт 2 пункту 19 "Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, спірними додатковими угодами збільшено ціну за одиницю товару (1 літр бензину А-95) за відсутності документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, пропорційного відповідній зміні договірної ціни, отриманого від уповноваженого органу, враховуючи, що в якості обґрунтування зміни ціни постачальником (ТОВ "Золотий Стандарт К") надавались покупцю (КП "Харківводоканал") цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, в яких відсутні дані про коливання ціни на бензин А-95 на ринку, оскільки не наведено розрахунків вартості товару станом на попередні календарні дати та динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення, а зазначено лише середні роздрібні ціни у мережах заправок станом на певні дати. При цьому прокурор зазначив, що сплачена КП "Харківводоканал" ТОВ "Золотий Стандарт К" на виконання спірних додаткових угод різниця між визначеною цими угодами ціною та ціною, узгодженою в додатковій угоді від 07.07.2023 №2 як сума надмірно сплачених бюджетних коштів, що була сплачена на підставі недійсних правочинів, відповідно до положень статей 216, 1212 ЦК України підлягає стягненню як безпідставно набуте майно на користь Харківської міської ради як засновника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить КП "Харківводоканал", яке діє на основі комунального майна територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, закріпленого за ним на праві господарського відання.
Господарський суд Харківської області рішенням від 21.10.2024 у справі №922/2848/24, яке Східний апеляційний господарський суд постановою від 23.01.2025 залишив без змін, в позові відмовив.
Вказані судові рішення мотивовано тим, що прокурор, звертаючись до суду з вимогами про визнання додаткових угод недійсними, не довів наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними, а також не довів витрачання бюджетних коштів та порушення інтересів держави з огляду на те, що:
- укладення додаткових угод та збільшення ціни за договором було здійснено на підставі реального коливання ціни на ринку, яке було документально підтверджено ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати, в яких наведено інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди в частині зміни ціни за одиницю товару) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди, а також результат порівняння цін у відсотковому вираженні;
- прокуратура не врахувала оприлюдненого на вебпорталі Prozorro висновку Північно-східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2023-05-17-005675-a, в межах якого досліджувалося питання правомірності укладення спірних додаткових угод, та за результатами якого порушень встановлено не було; також не взято до уваги того, що у спірних правовідносинах КП "Харківводоканал" не є ані розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, оскільки джерело фінансування цієї процедури закупівлі - кошти від господарської діяльності підприємства, що підтверджується пунктом 4.2 договору.
У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №922/2848/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень ст. ст. 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст.ст. 651, 652 ЦК України, підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, у сукупності зі ст. ст. 15, 16, 203, 215 ЦК України та неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 - щодо застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі";
- у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №918/694/23 та від 21.08.2024 №918/16/24, де зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.
Отже, на думку прокурора, у будь-якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого цією нормою (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №922/2595/23 та від 06.02.2025 у справі №916/747/24).
Розглянувши доводи касаційної скарги разом із матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 1 ст. 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку, шляхом уточнення, про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати з огляду на таке.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що сплачена КП "Харківводоканал" ТОВ "Золотий Стандарт" на виконання спірних додаткових угод різниця між визначеною цими угодами ціною та ціною, узгодженою в додатковій угоді від 07.07.2023 № 2 як сума надмірно сплачених бюджетних коштів, яку було сплачено на підставі недійсних правочинів, відповідно до положень ст. ст. 216, 1212 ЦК України, підлягає стягненню як безпідставно набуте майно на користь Харківської міської ради як засновника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить КП "Харківводоканал", яке діє на основі комунального майна територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, закріпленого за ним на праві господарського відання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що у спірних правовідносинах КП "Харківводоканал" не є ані розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, оскільки джерело фінансування цієї процедури закупівлі - кошти від господарської діяльності підприємства, що підтверджується пунктом 4.2 договору.
Щодо наявності висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила таке:
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах:
- від 12.03.2025 у справі № 924/524/24 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради до: 1) Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард", про визнання недійсною в частині додаткової угоди та стягнення 81 636 грн 15 коп. (пункт 5.33);
- від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: 1) Чернігівської міської ради, 2) Північного офісу Державної аудиторської служби України до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс", 2) Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 428 431,32 грн (пункт 6.26);
- від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 2) Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, 3) Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, до: 1) Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа", про визнання недійсними договорів та стягнення 2 040 543 грн 68 коп. (пункт 6.27);
- від 18.02.2026 у справі № 913/95/25 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1) Луганської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби, до: 1) фізичної особи - підприємця Муляр Ольги Олексіївни, 2) Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею, про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення незаконно отриманих бюджетних коштів у сумі 372 188 грн (пункт 5.24), зазначав, що представництво прокурором інтересів держави може бути обґрунтовано внаслідок звернення:
- в інтересах власника юридичної особи, яка є стороною оспорюваного договору (зокрема, в статусі замовника, покупця), за рахунок якої здійснюється оплата такого договору. Такий суб`єкт наділений визначеними законодавством повноваженнями щодо здійснення контролю за належним функціонуванням підпорядкованого підприємства чи установи, забезпеченням ефективного та правомірного витрачання коштів відповідно до визначених процедур. При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування. Отже, у разі виявлення порушень під час укладення чи виконання договору, які можуть вплинути на дотримання законодавства у сфері фінансово-господарської діяльності, саме власник такої юридичної особи як суб`єкт, наділений повноваженнями щодо контролю за її діяльністю (забезпечення законності фінансових операцій і цільового використання коштів), має правові підстави для звернення до суду в статусі належного позивача;
- в інтересах розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата за оспорюваними правочинами. У такому випадку звернення обґрунтовується тим, що розпорядник коштів має безпосередній контрольний обов`язок щодо цільового та ефективного використання державних або місцевих фінансів, що є предметом відповідного договору. Його функції спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства при здійсненні закупівель та використанні бюджетних коштів, а тому він може бути позивачем у справах, пов`язаних із їх нецільовим використанням;
- в інтересах органу державного фінансового контролю.
Відповідні висновки було зроблено на підставі аналізу положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17.03.2026 справу №922/2848/24 разом із касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 передав на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Підставами передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є не погодження із висновком, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №924/524/24, від 10.09.2025 у справі №910/6131/24, від 04.02.2026 у справі №922/1328/24, від 18.02.2026 у справі №913/95/25, а тому з метою відступу від такого висновку шляхом уточнення, а саме виключення з висновку речення: "При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування", та задля формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку за необхідне передати справу №922/2848/24 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки зазначені постанови, від висновків у яких пропонує відступити колегія суддів у такому складі: Чумак Ю.Я. - головуючий, Дроботова Т.Б., Багай Н.О., ухвалені колегією суддів у такому складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.), які входять до складу судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ухвалою від 09.06.2026 прийняв на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №922/2848/24 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025. Призначив розгляд касаційної скарги на 21.05.2026.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ухвалою від 21.05.2026 оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №922/2848/24 до 25.06.2026.
Відтак, колегією суддів встановлено, що перед Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду постало вирішення правового питання щодо наявності правових підстав для звернення прокурора з позовом щодо стягнення в бюджет коштів, власником яких є комунальне підприємство.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відзначає про відсутність усталеної правозастосовчої судової практики у справах з подібними позовними вимогами.
Отже судова колегія виснує, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм.
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі № 918/1073/25 керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Дубноводоканал" Дубенської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 1 436 919 грн 33 коп.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що за результатами проведеної закупівлі у формі відкритих торгів UA-2023-12-21-00384-а, 10 січня 2024 року між Комунальним підприємством "Дубноводоканал" Дубенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 134, відповідно до предмету якого за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Найменування предмету закупівлі: Електрична енергія (код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія).
У подальшому між сторонами, в зв`язку з прийняттям Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Постанови №2322 від 09.12.2023, а також на підставі довідок Рівненської торгово-промислової палати підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару, а саме: за умовами додаткової угоди № 2 від 23 травня 2024 року - 6,2154516 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено на 25,11%); за умовами додаткової угоди № 3 від 21.06.2024 року - 7,387496 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено на 48,71%); за умовами додаткової угоди № 4 від 12.07.2024 року - 7,995286 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено на 60,94%). Отже, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 60,94% ціни, визначеної сторонами при укладенні договору.
Враховуючи положення Закону України "Про публічні закупівлі", додаткові угоди до договору № 2-4 підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а безпідставно отримані постачальником кошти - поверненню до місцевого бюджету.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до інформації про план закупівлі UA-2023-12-21-00384-а - джерело фінансування закупівлі - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства).
Згідно із ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 2 статті 327 ЦК України визначено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Пунктом частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районних і обласних рад вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
При цьому пунктом 16 частини 1 статті 66 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) до доходів загального фонду обласних бюджетів належать: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.
Разом із тим відповідно до частини третьої статті 19 БК України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами).
Згідно з частиною 1 та пунктом 3 частини 2 статті 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету (пункт 45 частини 1 статті 2 БК України).
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини 2 цієї статті (частина 4 статті 22 БК України).
Відповідно до пункту 7 частини 5 статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Згідно з частиною 3 статті 26 БК України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з пунктами 1.1.-1.5. Статуту Комунального підприємства "Дубноводоканал" Дубенської міської ради, затвердженого рішенням Дубенської міської ради № 649 від 24.10.2019 (далі - Статут), Комунальне підприємство "Дубноводоканал" Дубенської міської ради створене рішенням Дубенської міської ради № 408 від 26.01.2007 та є правонаступником усіх прав та обов`язків комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дубноводоканал". Засновником Підприємства є Дубенська міська рада, якій воно підпорядковується у виробничо-господарській та фінансовій діяльності. Підприємство є юридичною особою, комунальним унітарним підприємством, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатки і штампи зі своїм найменуванням та здійснює діяльність на засадах самофінансування і самоокупності.
Окрім того, відповідно до розділу VI Статуту майно Підприємства є власністю територіальної громади міста Дубно та закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном відповідно до вимог законодавства та Статуту, а джерелами формування його майна, зокрема, є грошові та матеріальні внески Власника, прибутки від усіх видів діяльності, кредити банків, безоплатні або благодійні внески, пожертвування українських, іноземних підприємств, організацій, громадян та інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.
З наведеного вбачається, що Комунальне підприємство "Дубноводоканал" Дубенської міської ради є самостійною юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, має самостійний баланс, власні рахунки та отримує доходи від своєї господарської діяльності, що використовуються ним для забезпечення виконання покладених на підприємство функцій.
При цьому, як вказано вище, джерелом фінансування закупівлі, за результатом якої було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 134, а в подальшому спірні додаткові угоди, - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства).
Відтак, як спір у справі № 922/2848/24, так і у справі, яка розглядається (№918/1073/25), стосується категорії спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених у межах процедури публічних закупівель та стягнення надмірно сплачених коштів на підставі положень ст. ст. 216, 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно на користь осіб, уповноважених державою здійснювати захист державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що справа № 918/1073/25 та справа № 922/2848/24, що перебуває на розгляді палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є подібними у контексті джерела походження коштів комунального закладу (власних коштів), за які здійснювались розрахунки за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", а тому судове рішення Верховного Суду у справі №922/2848/24 може вплинути на правильне вирішення цієї справи.
Позивач є органом місцевого самоврядування, а тому висновки палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності (в розумінні грошових коштів) Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права у справі №922/2848/24 будуть обов`язковими для застосування і у спірних правовідносинах у даній справі, а відтак є підстави для зупинення провадження у справі.
Отже, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на те, що результат перегляду оскаржуваного рішення у справі № 918/1073/25 в апеляційному порядку пов`язаний із результатом касаційного перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 922/2848/24 судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2848/24 колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2848/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
При цьому п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абзаці 1 підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №3-р (І)/2019).
Також, суд бере до уваги, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п. 51 рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
В той же час, згідно п. 31 рішення ЄСПЛ від 01.02.2007 у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22 зазначив, що зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах.
Враховуючи вище зазначені обставини та керуючись ст.ст. 227, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТзОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII.
2. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" про зупинення провадження у справі № 918/1073/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/295/26.
3. Зупинити провадження у справі № 918/1073/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2026 до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту постанови.
4. Учасникам справи повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи № 922/2848/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 25 червня 2026
Головуюча суддя Романюк Ю.Г.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Крейбух О.Г.