Справа № 645/6688/23
Провадження № 6/645/105/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова в складі: Головуючого судді - Ульяніч І.В., за участі секретаря судових засідань - Циганок В.М., учасники справи - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Немишлянського районного суду міста Харкова заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду по цивільній справі №645/6688/23 за позовом Харківського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 25.04.2025 року, позовні вимоги Харківського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного медичного університету заборгованість з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг у розмірі - 64 951,70 грн., за період з 01.05.2021 по 30.09.2023 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного медичного університету судовий збір у розмірі 1783 грн. 96 коп.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила суд розстрочити виконання рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2025 року у справі № 645/6688/23 на 12 місяців, починаючи з дня набрання ухвалою суду законної сили.
В обґрунтування заяви посилається на те, що вона має намір добровільно виконати рішення суду. До недавнього часу вона була працевлаштована у Державній установі «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України». Обіймала посаду техніка (код професії КП-3119) у відділі патофізіології, анестезіології та функціональної діагностики. Робота в медичній галузі, тим більше в державній науковій установі, була справою її життя, що забезпечувала хоча й скромний за мірками ринку, але стабільний заробіток. Однак, в умовах хронічного недофінансування наукової та медичної сфер під час воєнного стану, а також через оптимізацію штатного розпису державних установ, її трудова діяльність була припинена. Наказом в.о. директора Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка НАМН України» № 81 «К» від 22.05.2024 року, її було звільнено із займаної посади 22.05.2024 року за пунктом 1 статті 36 КЗпП України - за угодою сторін. Підставою для видання наказу стала її особиста заява, яка, в реаліях сучасних трудових правовідносин та масових скорочень на державних підприємствах, найчастіше є вимушеним кроком, продиктованим об`єктивними обставинами неможливості подальшого утримання працівника установою. Втрата роботи є документально підтвердженим юридичним фактом, що враховуючи положення пункту 2 частини 4 статті 435 ЦПК України, є істотною обставиною, що характеризує її матеріальний стан. Просить суд врахувати не лише сам факт звільнення, але й її триваючий статус як безробітної особи, станом на день звернення до суду. В умовах воєнного стану, зокрема у місті Харкові, ринок праці зазнав негативних змін. Заявник має вузькоспеціалізовану кваліфікацію - технік у галузі патофізіології та анестезіології. У зв`язку з евакуацією багатьох медичних лабораторій, наукових центрів та приватних клінік у більш безпечні регіони України, попит на таких спеціалістів у прифронтовому Харкові зведений до мінімуму. Ті установи, що залишилися, стикаються з дефіцитом бюджетів та скорочують персонал, а не наймають нових працівників. Пошук навіть низькокваліфікованої роботи у Харкові в період блекаутів, постійних повітряних тривог та зупинок громадського транспорту є надзвичайно складним завданням. Більшість промислових підприємств та підприємств сфери послуг функціонують в режимі виживання. А навчання іншій спеціальності потребуватиме тривалого часу. Таким чином, заявник стикається з об`єктивними труднощами при відновленні своєї платоспроможності. Її поточне безробіття має структурний характер, зумовлений макроекономічними наслідками війни, а не небажанням працювати. У ситуації, коли держава бореться за своє існування, а її громадяни перебувають на межі гуманітарного виживання, застосування жорстких та безальтернативних заходів примусового стягнення (блокування карток, арешт майна) до безробітної мешканки Харкова, яка не має доходів, є не лише нераціональним, але й таким, що суперечить принципам гуманізму та верховенства права. Розстрочення виконання рішення у даному випадку є єдиним цивілізованим правовим інструментом, що дозволить зберегти гідність людини та одночасно забезпечити поетапне виконання судового рішення. До того ж заявник переконана, що при вирішенні питання про розстрочення судового рішення варто дотриматися балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Інтерес стягувача полягає у отриманні коштів за надані послуги. При цьому університет є державною неприбутковою установою, що фінансується з бюджету. Затримка в отриманні 66 000 грн. від однієї фізичної особи, хоч і є небажаною, проте не призведе до банкрутства чи зупинки діяльності величезного національного університету. Інтерес заявника полягає у збереженні мінімальних засобів для існування. Примусове одномоментне стягнення 66 000 грн. з безробітної особи, що проживає у прифронтовому Харкові, призведе до блокування всіх її поточних рахунків, арешту майна, що ще більше погіршить, в тому числі і її майнове становище. Отже, негативні наслідки для заявника від відмови у розстроченні виконання рішення суду є неспівмірно тяжчими, ніж потенційні незручності стягувача від поступового отримання коштів.
Від представника Харкіського національного медичного університету Омельницької Т.В. надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду. Відповідно до яких представник зазначає, що розглянувши наведені доводи Відповідачки, Позивач вважає їх безпідставними та такими, що виключають можливість ухвалення судового рішення про розстрочку виконання судом раніше прийнятого рішення з огляду на наступне. Системне тлумачення положень ст. ст. 217, 435 ЦПК України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення може бути вирішено або при ухваленні судом рішення або вже після відкриття виконавчого провадження у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення і його виконання є неможливим. Тобто єдиною підставою для відстрочки виконання рішення є наявність обставин, що утруднюють виконання рішення, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством. Заявником не надано до суду даних та доказів, що наразі відкрите виконавче провадження із примусового виконання рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 25.04.2025, а тому така заява є передчасною. Крім того, Позивач звертає увагу суду, що як зазначено вище процесуальною підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, оскільки закон пов`язує можливість розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Як зазначає заявниця вона ще 22.05.2024 звільнилась з роботи, отже вже майже два роки поспіль не має жодного джерела доходів, має триваючий статус безробітної особи, не має можливості працевлаштуватися. На думку Позивача такі доводи є хибними та не доведеними жодними засобами доказування. Такі доводи не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства. Відповідачка не надала будь-яких достатніх даних та доказів, що її стан непрацюючої працездатної особи пов`язаний саме із існуванням наведених та законодавчо визначених обставин. Даних, що Відповідачка набула статусу безробітного через відсутність роботи, заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, матеріали поданої заяви не містять. На думку Позивача, відсутність офіційних доходів не звільняє боржника від грошового обов`язку, а законом не передбачено звільнення від такого зобов`язання в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного. За таких обставин Відповідачка має вживати всіх заходів щодо працевлаштування та забезпечувати виконання своїх цивільних обов`язків, а неможливість виконання цих дій має доводитися у відповідності до положень цивільного процесу. Також Позивач звертає увагу суду, що згідно наведених самою заявницею даних вона звільнилась з роботи 22.05.2024, в той час як предметом стягнення є її борг за період з 01.05.2021 по 30.09.2023 року, тобто той, що виник значно раніше та в період, коли Відповідачка ще працювала. Між тим та за наявності офіційної роботи Відповідачка накопичувала заборгованість та не сплачувала вартість проживання в гуртожитку. Отже слід дійти висновку, що дійсною причиною наявності значної суми цивільного зобов`язання Відповідачки перед Позивачем є не відсутність чи наявність в неї доходів, а пряме та свідоме ігнорування цивільного забов`язання. Також є сумнівним та не переконливим на думку Позивача є побоювання заявниці, що через блокування всіх поточних рахунків при виконанні судового рішення погіршиться її майнове становище, адже вона сама стверджує про відсутність у неї будь-яких доходів після звільнення 22.05.2024. Заявницею також не надані будь-які документи, що можуть підтверджувати її скрутний майновий стан та бути підставою для розстрочення виконання судового рішення. Довготривале невиконання рішення суду із розстроченням на один рік, про що просить заявниця, порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю Позивачем, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Одночасно Позивач вважає, що питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Надання розстрочення виконання судового рішення не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Твердження заявниці, що затримання отримання Позивачем присудженої до стягнення суми в розмірі 66000 грн. ще на один рік не порушує інтересів Позивача, є хибним, адже йдеться мова про присуджену до стягнення її заборгованість за період з 01.05.2021 по 30.09.2023 року, тобто фактично Відповідачка вже отримала відстрочку виконання грошового зобов`язання від двох до п`яти років в залежності від періоду боргу через несплату його тривалий час. Крім того, наразі Відповідачка має перед Позивачем загальну суму заборгованості по оплаті за відшкодування вартості проживання у гуртожитку в сумі 408 004,42 грн., що доводиться довідкою від 30.03.2026 вих. №1. Отже Відповідачка самостійно створила собі привілейовані умови користування послугами проживання в гуртожитку та отримує безпідставне збагачення, тобто зберігає без достатньої правової підстави належні до сплати Позивачу кошти. Відповідачка тривало та системно не сплачує вартість проживання в гуртожитку, має одну з найбільших заборгованостей серед інших мешканців гуртожитку, вдається до навмисного невиконання цивільного обов`язку, тобто діє недобросовісно. За рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 25.04.2025 з Відповідачки стягнуто заборгованість лише за період з 01.05.2021 по 30.09.2023. Інший період заборгованості судом не розглядався. З огляду на викладене, використання Відповідачкою процесуальної можливості з метою й надалі мати привілейовані умови для сплати за проживання в гуртожитку шляхом розстрочення виконання судового рішення, не може дозволятися судом.
Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду заяви про розстрочення виконання рішення повідомлені у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 надала заяву про розгляд заяви без її участі.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.
Рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2025 року, позовні вимоги Харківського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг - задовілено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного медичного університету заборгованість з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг у розмірі - 64 951,70 грн. (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят одну гривень 70 коп.) за період з 01.05.2021 по 30.09.2023 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного медичного університету судовий збір у розмірі 1783 грн. 96 коп.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 25.04.2025 року залишено без змін.
Рішення набрало законної сили 22.01.2026 року.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема: стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду право у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови
Звертаючись до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду, ОСОБА_1 посилається на те, що вона наразі є безробітною особою, протягом тривалого часу не має працевлаштування та регулярного заробітку. Зазначає, що стикається з об`єктивними труднощами при відновленні своєї платоспроможності, а її поточне безробіття має структурний характер, зумовлений макроекономічними наслідками війни, а не відсутністю бажанням працювати. Заявниця стверджує, що повномасштабна збройна агресія російської федерації та введений у зв`язку із цим режим воєнного стану, є саме тією обставиною, яка в пункті 3 частини 4 статті 435 Цивільного процесуального кодексу України, має визначення як надзвичайна подія.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд враховує зазначені в заяві обставини, які ускладнюють виконання рішення суду одночасно, а саме воєнний стан на території України та відсутність постійної роботи у відповідача, але в той же час суд враховує, що заборгованість за надані послуги, щодо якої судом розглянуто спір, викникла ще в період, коли відповідачка була працевлаштована, також суд враховує те, що відповідач продовжує нехтувати своїми обов`язками щодо сплати послуг, через що, за інформацією позивача, виникла заборгованість в розмірі 408004 грн. і за період з моменту постановлення судом рішення відповідач не здійснила будь-яких заходів щодо зменьшення суми заборгованості, тому суд, враховуючи наведене, вважає за необхідне задовольнити заяву частково, що буде відповідати принципам справедливості, співмірності і пропорційності, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Враховуючи обставини, які ускладнюють одночасне повне виконання рішення суду, беручи до уваги ціну позову та майнового стану відповідача, суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, до 31 грудня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 257, 258, 260, 435 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення - задовольнити частково.
Розстрочити виконання судового рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2025 року у справі № 645/6688/23 на 6 місяців, встановивши графік сплати коштів рівними платежами, а саме сплачувати по 11122,61 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання ухвалою законної сили, до повної виплати суми боргу у розмірі 66 735,66 грн.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи:
Позивач: Позивач: Харківський національний медичний університет, юридична адреса 61022, м. Харків, пр-т Науки, 4, pax. № [рахунок приховано], ЄДРПОУ 01896866, МФО 820172;
Представник позивача: Омельницька Тетяна Валентинівна, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст ухвали складено 25.06.2026 року.
Головуючий - суддя: І.В.Ульяніч