Справа № 753/8891/25
Провадження № 22-ц/801/1720/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.
Доповідач :Ковальчук О. В.
УХВАЛА
26 червня 2026 року Справа № 753/8891/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Ковальчука О.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
УСТАНОВИВ:
23 лютого 2026 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №11883-04/2024 від 07.04.2024 в розмірі 34125,00 грн, з яких 10500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23625,00 грн - заборгованість за процентами, а також стягнуто 3028,00 грн судового збору.
01 червня 2026 року, не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивував тим, що апеляційна скарга була подана ним у встановлений законом строк, однак ухвалою апеляційного суду повернута у зв`язку з відсутністю власноручного підпису. Вказані недоліки мають технічний характер та не свідчать про відмову від права на апеляційне оскарження, після їх усунення апеляційна скарга подана повторно.
08 червня 2026 року ухвалою Вінницького апеляційного суду витребувано зазначену справу із Вінницького міського суду Вінницької області.
Ознайомившись із матеріалами цивільної справи, які надійшли із суду першої інстанції, та ознайомившись із змістом апеляційної скарги, приходжу до висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 356 ЦПК України у апеляційній скарзі мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) рішення або ухвала, що оскаржуються;
5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
7) клопотання особи, яка подала скаргу;
8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Разом із тим, як убачається із поданої апеляційної скарги у ній відсутнє повне ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) ОСОБА_1 , а саме його по батькові, місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Крім того, у апеляційній скарзі відсутнє повне найменування позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.
У апеляційній скарзі не зазначено дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Проте у порушення вимог вказаної статті, апелянтом не додано до апеляційної скарги копії матеріалів для позивача, що підтверджується актом № 344 /26 від 01 червня 2026 року, складеним Вінницьким апеляційним судом.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд вважає, що наведені ОСОБА_1 обставини не можуть бути підставою для поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
В апеляційній скарзі має бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується (п. 8 ч. 2 ст. 356 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати наданих процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, свідчить, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що існують поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти чи є підстави для поновлення строків на оскарження, виправдовуючи втручання у принцип res judicata (принцип визначеності).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Як убачається зі змісту клопотання про поновлення строку, наведені у ньому підстави, які вказано вище, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки як видно з матеріалів справи апеляційну скаргу, яку повернуто ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2026 року ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що вона не містить його підпису, було подано ним до цього суду 18 травня 2026 року(а.с. 92), а не у встановлений законом строк, як він стверджує у цьому клопотанні.
За загальним правилом повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
Cам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу.
Такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 705/124/23.
Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Однак, апеляційний суд зауважує, що таких умов ОСОБА_1 під час повторного звернення із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 23 лютого 2026 року дотримано не було.
Отже, наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2026 року не є поважними.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких умов, названу апеляційну скаргу належить залишити без руху з наданням ОСОБА_1 строку для усунення недоліків, а саме: зазначення в апеляційній скарзі інформації про повне найменування особи, яка її подає, позивача та дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, а також для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у якій потрібно зазначити поважні причини для поновлення такого строку (за їх наявності) та надати докази на їх підтвердження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2026 року неповажними.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху, про що повідомити скаржника і надати йому строк для усунення вищенаведених недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
У випадку невиконання вимог ухвали щодо усунення недоліків апеляційної скарги вона буде вважатись неподаною та повернута особі, яка її подала.
У випадку невиконання вимог ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження особі, яка подала апеляційну скаргу, буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук