Номер провадження: 22-ц/813/3862/26
Справа № 521/18025/25
Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А.
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , особа, яка подала апеляційну скаргу - Міністерство внутрішніх справ України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України в особі свого представника Щепанського Антона Михайловича
на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2025 року, постановлену Хаджибейським районним судом м. Одеси, у складі: судді Бобуйка І.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и в :
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2025 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, в частині зобов`язання МВС України надати біологічний матеріал ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання обов`язків військової служби по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Тоненьке Покровського району Донецької області, для Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8, код за ЄДРПОУ: 02883110).
В апеляційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України в особі свого представника Щепанського Антона Михайловича, як особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про її права та інтереси, просить скасувати ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.11.2025 в частині зобов`язання МВС України надати біологічний матеріал ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання обов`язків військової служби по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Тоненьке Покровського району Донецької області, для Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8, код за ЄДРПОУ: 02883110), ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову.
Доводами апеляційної скарги є те, що оскільки з оскаржуваної ухвали суду неможливо встановити, в якому підрозділі Сил оборони України проходив службу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , отже неможливо зазначити на який із органів (установ) покладено обов`язок зі зберігання біологічного матеріалу останнього.
Натомість, МВС не має повноважень та/або обов`язку зі зберігання біологічного матеріалу військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
У судовому засіданні представник заявника - МВС України Максимович С.М. підтримала доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи, належно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, зокрема, заявниця ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки вони особисто та їх представники отримали судову повістку-повідомлення на 23.06.2026 в електронному кабінеті як учасники Електронного суду, про що свідчать довідки про доставку до електронного кабінету (а.с. 131, 131зв., 132), заінтересована особа ОСОБА_5 у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки рекомендоване повідомлення про вручення судових повісток-повідомлень на 23.06.2026 о 15-00 год. повернулися до суду з відміткою Укрпошти про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою (а.с. 134-135).
Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції в частині зобов`язання МВС України надати біологічний матеріал ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання обов`язків військової служби по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Тоненьке Покровського району Донецької області, для Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8, код за ЄДРПОУ: 02883110), в іншій частині судове рішення суду першої інстанції не переглядається.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судоверішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заяви ОСОБА_1 про призначення по теперішній справі судової молекулярно-генетичної експертизи для надання висновку з метою встановлення біологічного батьківства (спорідненості), а перед експертами поставлені наступні питання:
- Чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 ?
- Якщо так то, чи являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 , на підставі проведеної судово-генетичної експертизи?
Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8, код за ЄДРПОУ: 02883110).
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код за ЄДРПОУ 00032684) надати біологічний матеріал ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання обов`язків військової служби по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Тоненьке Покровського району Донецької області, для Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8, код за ЄДРПОУ: 02883110).
Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
Надано для проведення експертизи матеріали цивільної справи № 521/18025/25.
Витрати пов`язані з проведенням експертизи покладено на заявницю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 .
Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 і 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Роз`яснено учасникам процесу положення ст. 107, 109 ЦПК України про наслідки ухилення особи від подання експертам необхідних матеріалів, документів тощо.
Переглядаючи вказане судове рішення в оскаржуваній частині за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Для того, щоб доступ до суду був ефективним особа повинна мати чітку практичну можливість подання скарги, а тлумачення законодавства не повинно бути надто суворим, не порушувати саму сутність права.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно положень частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
За пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.
Отже, суд апеляційної інстанції наділений компетенцією зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі.
Аналіз змісту статей 352, 362 ЦПК України свідчить, що особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов`язки цих осіб, а для перегляду справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою такої особи підлягає встановленню чи порушені оскарженим судовим рішенням права чи інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу (правова позиція Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 604/835/15-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012).
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому, слід урахувати, що під судовим рішенням, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє права або обов`язки особи слід розуміти рішення, яким на цю особу покладається певний обов`язок (наприклад сплатити кошти, передати майно, виконати певні дії, утриматися від вчинення дій тощо), або внаслідок ухвалення якого припиняються майнові чи немайнові права особи, або змінюється їх обсяг.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 200/6831/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц та від 12 січня 2022 року у справі № 761/41876/18.
Подаючи апеляційну скаргу, МВС України вважали порушеними свої права такою ухвалою через неможливість встановити з оскаржуваної ухвали, в якому підрозділі Сил оборони України проходив службу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , і, як наслідок, через неможливість визначити, на який із органів (установ) покладено обов`язок зі зберігання біологічного матеріалу останнього.
Натомість, МВС не має повноважень та/або обов`язку зі зберігання біологічного матеріалу військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту.
Законом України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» внормовано правові засади обробки геномної інформації з метою її державної реєстрації в Україні, який визначає, зокрема, мету проведення такої державної реєстрації, а також визначає держателів Електронного реєстру, яким є Міністерство внутрішніх справ України.
Згідно із пунктом 10 розділу другого Порядку відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців та його зберігання, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 28 липня 2023 року № 438 (у редакції наказу Міністерства оборони України 01 квітня 2025 року № 209) відібраний біологічний матеріал передається органом управління, військовою частиною, установою Збройних Сил України, підрозділом Держспецзв`язку, в якому було здійснено відбір біологічного матеріалу, на зберігання до уповноваженого структурного підрозділу Мінрістерства оброни України.
За змістом п. 8, 9 Порядку відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання, який затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 квітня 2023 № 323, уповноважені особи, на яких покладається здійснення відбору біологічного матеріалу, його обліку, а також місця відбору та зберігання біологічного матеріалу визначаються кожним уповноваженим органом окремо.
Зберігання облікованого відібраного біологічного матеріалу здійснюють уповноважені особи, на яких покладається зберігання такого.
Порядок відбору біологічного матеріалу у членів добровольчих формувань територіальних громад та його зберігання встановлено Постановою КМУ від 19 червня 2023 року № 620.
Оскільки з оскаржуваної ухвали неможливо встановити, в якому підрозділі Сил оборони України проходив службу загиблий ОСОБА_3 , отже, неможливо точно зазначити, на який із наведених вище органів (установ) покладено обов`язок зі зберігання біологічного матеріалу останнього.
Натомість, із аналізу вищенаведених нормативно-правових актів МВС не має повноважень та/або обов`язку із зберігання біологічного матеріалу військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту.
Разом з цим, колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки підстав вважати, що оскаржуваним судовим рішенням порушено права МВС України через зобов`язання судом Міністерство внутрішніх справ України надати біологічний матеріал ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання обов`язків військової служби по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Тоненьке Покровського району Донецької області, для Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, не вбачає.
Таке зобов`язання фактично свідчить про вирішення судом під час призначення експертизи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 107 ЦПК України питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів, що внормовано ст. 84 ЦПК України.
Вказана норма зобов`язує будь-яку особу, у якої знаходиться доказ, надати його на вимогу суду (частина 6).
Наслідки неможливості подати доказ, який витребовує суд, або неможливості подати такий доказ у встановлені строки, визначені частиною 7 ст. 84 ЦПК України, - це зобов`язання повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.
Наведене у сукупності свідчить про помилковість трактування відповідних норм права заявником, оскільки наслідки можливості/неможливості надати суду певні матеріали для проведення експертизи особою, у якої суд витребовує таке, не є тотожнім вирішення судом під час ухвалення такого судового рішення питання про її права та інтереси.
У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц (провадження № 61-47768св18) вказано, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
Таким чином, якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю, а відповідне судове рішення не переглядається по суті.
Наявність порушених прав є основною умовою для здійснення судового захисту, за відсутності якої такий захист не здійснюється. Проте апеляційним переглядом ухвали місцевого суду не встановлено, а матеріали справи не містять доказів, що в суду першої інстанції був наявний безумовний обов`язок з`ясовувати думку можливої уповноваженої особи як зберігача відібраного біологічного матеріалу загиблого щодо призначення судової молекулярно-генетичної експертизи з підстав того, що постановлене у цій справі судове рішення може зачіпати його права та охоронювані законом інтереси.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2025 року про призначення експертизи в частині витребування матеріалів з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки при постановлені зазначеної ухвали в оскаржуваній частині судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звернулась із апеляційною скаргою на це судове рішення.
Керуючись ст. 362, 381 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України в особі свого представника Щепанського Антона Михайловича на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складення повного тексту ухвали - 25 червня 2026 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький