КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
без проведення судового засідання
25 червня 2026 року справа №320/19534/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Служби безпеки України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати з 01.01.2020 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення позивачу без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2020 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення, а також матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за вказаний період з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2018 №704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу слід було надати: обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, які охоплюють період, починаючи з 19.07.2022 по 19.05.2023, та належні докази поважності причин його пропуску; копію грошового атестату, отриманого при виключенні зі списків особового складу Служби безпеки України.
28.05.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача про поновлення процесуального строку, подану на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2026 через підсистему «Електронний суд» 28.05.2026, в якій представник позивача просить визнати обґрунтованими і поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з вимогами за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 та поновити строк для звернення ОСОБА_1 з позовом до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначив, що про суми, нараховані та виплачені позивачу під час проходження військової служби в СБУ, так і при виключенні зі списків особового складу (29.02.2024), позивачу не повідомлялося, оскільки спеціальне законодавство не встановлює обов`язку роботодавця (військове командування) інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифруванням за видами виплат.
При цьому, представник позивача зауважив, що грошовий атестат за своєю правовою природою є документом про остаточний розрахунок військової частини з військовослужбовцем у день його виключення зі списків особового складу військової частини та підтверджує виплату належних йому складових грошового забезпечення саме на цей день, водночас грошовий атестат не містить інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за його складовими за минулі періоди служби. Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.12.2025 у справі №580/9034/24.
Окрім того, представник позивача зазначив, що позивач є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
01.06.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача, подану через підсистему «Електронний суд» 28.05.2026, до якої на підтвердження причин поважності пропуску процесуального строку, зазначених в заяві про поновлення процесуального строку від 28.05.2026, надано довідку Військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2026 №222/68/150, відповідно до якої позивач у період з 17.10.2025 по 19.10.2025, з 07.11.2025 по 09.11.2025, з 16.11.2025 по 19.11.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та довідку Військової частини НОМЕР_2 від 28.05.2026 №222/68/151, відповідно до якої позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 .
Розглянувши подану заяву про поновлення процесуального строку, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (до змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 р. №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин") була викладена у такій редакції: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З 19.07.2022 редакція статті 233 Кодексу законів про працю України була змінена: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, що передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Проте Закон №2352-ІХ містить норми прямої дії і поширює свою дію лише на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.
Суд зазначає, що аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, де судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала висновок, що правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексі законів про працю України (у попередній редакції), а у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексі законів про працю України (у редакції Закону №2352-ІХ).
Верховний Суд у постанові від 22.01.2026 у справі №420/26951/24 зазначив, що для встановлення дат, з якими частина друга статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з відповідним позовом, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначених періодів. Крім того, для обрахунку передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду, суд повинен встановити дату одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом із тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд ураховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі "Bellet v. Fгаnсе" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Крім того, представник позивача зазначив, що позивач продовжує проходження військової служби, що є додатковою підставою наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, посилаючись на долучену довідку Військової частини НОМЕР_2 від 28.05.2026 №222/68/151 про проходження військової служби в якості доказу.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24 (адміністративне провадження №К/990/14363/24) зазначив, що стаття 123 КАС України допускає поновлення строків звернення до суду, якщо заявник доведе поважність причин їх пропуску. Військова мобілізація та участь у бойових діях можуть бути визнані такими поважними причинами, якщо ці обставини об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Верховний Суд підтвердив, що строки звернення до суду, встановлені статтею 122 КАС України, можуть бути поновлені відповідно до статті 123 КАС України, якщо заявник надасть обґрунтовані пояснення та докази поважності причин пропуску. Суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя, що суперечить принципу справедливості, закріпленому у статті 2 КАС України.
Верховний Суд у пункті 57 постанови вказав, що проходження військової служби може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з таких причин: обмеження доступу до правової допомоги - військовослужбовці можуть перебувати у віддалених або небезпечних місцях, де неможливо отримати правову допомогу або підготувати документи для звернення до суду; виконання службових обов`язків - служба у Збройних Силах України, особливо в умовах воєнного стану, передбачає повну концентрацію на виконанні військових завдань, що може унеможливлювати звернення до суду; повага до особливого статусу - військовослужбовці, виконуючи свій конституційний обов`язок, мають право на захист від невиправданого обмеження доступу до правосуддя, гарантованого статтями 55, 124 та 129 Конституції України; фактор часу - участь у тривалих військових операціях, навчаннях або відрядженнях може суттєво ускладнювати дотримання строків, передбачених законом.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, враховуючи відсутність у матеріалах справи допустимих та належних доказів на підтвердження того, що позивач має документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць спірних періодів, враховуючи те, що позивач продовжує проходження військової служби, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає за необхідне поновити позивачу процесуальний строк звернення до суду.
Спір виник з публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.
Відповідно до положень статей 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративному суду надано право пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.
Згідно з частиною третьою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З огляду на наявні матеріали справи, для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування доказів від відповідача.
Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 12, 80, 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
1. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023.
2. Відкрити провадження в адміністративній справі.
Справа буде розглядатися одноособово суддею Кушновою А.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
3. Витребувати докази у справі від відповідача:
- копію послужного списку позивача;
- копії наказів про призначення позивача на посади, про зарахування до списків особового складу, про виключення із списків особового складу частини, про зарахування на грошове забезпечення та виключення з грошового забезпечення, які видавались під час проходження позивачем військової служби у Службі безпеки України;
- копію грошового атестату, отриманого при звільненні позивача зі Служби безпеки України;
- докази ознайомлення позивача з відповідним документом (зокрема, розрахунковим листом, відомостями про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансовим повідомленням або іншим документом, який би розкривав зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат);
- довідку-розрахунок про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення із зазначенням всіх складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та підстав їх нарахування та виплати за період з 01.01.2020 по 19.05.2023;
- письмові пояснення із нормативним обґрунтуванням щодо не здійснення нарахування та виплати за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;
- наявність/відсутність документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо;
- копію Положення на відповідача;
- витяг із ЄДР, ЄДРПОУ на відповідача.
Витребувані докази надати суду впродовж 15 днів з дня отримання цієї ухвали із доказами направлення іншому учаснику справи.
4. Запропонувати відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Роз`яснити відповідачу, що відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
5. Запропонувати позивачеві протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
6. Запропонувати відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
7. Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
8. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.