УХВАЛА
про повернення позовної заяви
м. Вінниця
24 червня 2026 р. Справа № 120/7093/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Заброцька Людмила Олександрівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою від 19.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків шляхом:
- уточнення суб`єктного складу позивачів або уточнення заявлених позовних вимог;
- надання доказів на право звернення до суду адвокатом Труніловим Я.О. від імені ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- надання заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням підстав для поновлення строку, а також наданням відповідних доказів, які, на думку позивача, вказують на поважність причин пропуску строку звернення.
27.05.2026 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено позовну заяву в новій редакції, а також заяву про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до змісту поданої заяви представник позивача зазначає, що позивачу не було належним чином вручено повний текст рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №26/д від 20.09.2024 року, із зазначенням мотивів та підстав відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Лише після направлення адвокатського запиту та отримання відповіді на нього 13.03.2026 року представнику позивача стало відомо про зміст спірного рішення, мотиви відмови та фактичне порушення прав позивача. Саме з 13.03.2026 року позивач об`єктивно дізналась про порушення свого права та отримала можливість належним чином оцінити підстави для судового оскарження рішення Міністерства оборони України. Після отримання зазначеної інформації позивач без невиправданих зволікань звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Відтак, представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду і поновити такий.
Ухвалою від 03.06.2026 підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду, визнані судом неповажними. Цією ж ухвалою продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії даної ухвали, роз`яснено право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав та наданням відповідних доказів.
Представником позивача подано клопотання, у якому зазначається, що позивач вважає, що строк звернення до адміністративного суду підлягає поновленню, а для належного вирішення питання про дотримання або пропуск строку звернення до суду необхідно витребувати у Міністерства оборони України докази належного вручення позивачу повного тексту спірного рішення. Представник зазначає, що сам по собі факт прийняття Міністерством оборони України рішення 20.09.2024 року не свідчить про те, що позивач у цей день або в інший конкретний день була належним чином повідомлена про його зміст, мотиви та підстави відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Для виникнення у позивача реальної можливості звернутися до суду має значення не дата складення протоколу, а дата, коли позивач отримала або об`єктивно могла отримати повний текст рішення із зазначенням мотивів відмови. Лише після ознайомлення з мотивами та підставами відмови особа може належним чином оцінити порушення свого права, визначити спосіб судового захисту, сформулювати позовні вимоги та обґрунтування позову. Представник позивача стверджує, що позивачу не було належним чином вручено повний текст рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії №26/д від 20.09.2024 року, із зазначенням мотивів та підстав відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Саме тому представником позивача було направлено адвокатський запит до Міністерства оборони України з метою отримання інформації та документів, необхідних для належного захисту прав позивача. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит 13.03.2026 року представнику позивача стало відомо про зміст спірного рішення, мотиви відмови та фактичне порушення прав позивача. Отже, саме з 13.03.2026 року, на думку представника позивача, позивач об`єктивно дізналася про порушення свого права та отримала реальну можливість звернутися до адміністративного суду.
Разом з тим Міністерство оборони України як суб`єкт владних повноважень є розпорядником та володільцем документів, які можуть підтвердити або спростувати факт належного вручення позивачу повного тексту спірного рішення. Позивач не має об`єктивної можливості самостійно надати такі докази, оскільки відповідні документи перебувають у володінні відповідача. Представник позивача зазначає, що належними доказами у цьому питанні можуть бути, зокрема: супровідний лист про направлення рішення позивачу, докази поштового відправлення, рекомендоване повідомлення про вручення, опис вкладення, реєстр поштових відправлень, розписка про отримання, документи кур`єрської доставки або інші документи, які підтверджують саме факт направлення та отримання позивачем повного тексту рішення. У разі відсутності таких доказів твердження про те, що позивач повинна була дізнатися про порушення свого права ще у 2024 році, є припущенням та не може бути покладене в основу висновку про пропуск строку звернення до суду.
В поданому клопотанні представник просить:
1. Витребувати у Міністерства оборони України наступні документи та інформацію:
- Чи наявні у Міністерства оборони України документи, які підтверджують вручення (направлення та отримання) ОСОБА_1 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №26/д від 20.09.2024 року.
- У разі наявності таких документів надати їх належним чином засвідчені копії.
- У разі відсутності документів, що підтверджують вручення (направлення та отримання) ОСОБА_1 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №26/д від 20.09.2024 року, письмово повідомити про їх відсутність.
2. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
3. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду у справі № 120/7093/26.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами першою - другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі №186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.
При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 01.06.2022 по справі № 640/4086/20, від 21.02.2020 по справі №340/1019/19), що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Як свідчать подані матеріали адміністративного позову позивач оскаржує пункт 17 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 26/д від 20 вересня 2024, яким повернуто на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168.
В той же час, позов подано до суду представником позивача через систему "Електронний суд" лише 13.05.2026.
Разом з тим, представник позивача стверджує, що позивачу не було належним чином вручено повний текст рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії №26/д від 20.09.2024, а тому шестимісячний строк звернення необхідно обраховувати від 13.03.2026 (отримання відповіді на адвокатський запит).
Разом з тим, суд вважає наведені доводи необґрунтованими, оскільки представником позивача до матеріалів позовної заяви долучено два ідентичних витяги з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №26/д від 20.09.2024, які датовані (оформлені) 13.03.2026 та 26.09.2024, що свідчить, що відповідний витяг позивачкою був отриманий ще в 2024 році, проте позивачем не наведено доводів і не надано відповідних доказів щодо неможливості оскарження такого рішення у встановлений законом строк (починаючи з вересня 2024 року по травень 2026 року).
Представник позивача вказує, що сам по собі факт прийняття Міністерством оборони України рішення 20.09.2024 року не свідчить про те, що позивач у цей день або в інший конкретний день була належним чином повідомлена про його зміст, мотиви та підстави відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Зазначає, що, позивач об`єктивно дізналася про порушення свого права лише 13.03.2026 року ( дата отримання представником витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №26/д від 20.09.2024, який датований (оформлений) 13.03.2026).
Разом з тим, представник позивача не повідомляє обставин отримання позивачем іншого витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №26/д від 20.09.2024, який датований (оформлений) 26.09.2024, та долучений самим представником позивача до матеріалів позову.
При цьому слід зауважити, що зміст обох витягів з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №26/д від 20.09.2024 ( як сформованого 26.09.2024, так і 13.06.2026 року ) є ідентичним.
Водночас, як вже зазначалося вище, позовну заяву подано представником позивача через систему "Електронний суд" та, відповідно, копія позовної заяви з усіма доданими до неї документами доставлена відповідачу у його електронний кабінет.
Представником відповідача подано заяву про залишення позову без розгляду, однак суд не надає оцінку цій заяві, оскільки на час її надходження судом не вирішено питання про відкриття провадження у цій справі.
Разом з тим, представником відповідача до вказаної заяви долучено супровідний лист від 05.11.2024, адресований ОСОБА_5 , у якому останню повідомлено, що згідно з протоколом 326/д від 26.09.2024 року комісією Міністерства оборони України прийняте рішення про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги. Додатком до супровідного листа долучено копію витягу з протоколу №26/д від 20.09.2026. Також, на вказаному супровідному листі міститься запис з підписом та ініціалами позивача про отримання власноруч 20.11.2024 вказаних документів.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач належним чином була повідомлена 20.11.2024 року про прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки отримала його 20.11.2024, що підтверджується наявними у справі матеріалами.
Слід зауважити, що ч. 2, 5 та 6 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи зобов`язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Отже, оцінивши надані пояснення представника позивача та долучені до них докази, суд вважає, що останні не підтверджують поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на те, що підстави пропуску строку звернення до суду з цим позовом, вказані позивачем в заявах про поновлення строку звернення, визнані судом неповажними, інших обґрунтованих підстав поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не навів та відповідних доказів не надав, відтак доходжу висновку, що позивачем недоліки позовної заяви не усунуто і позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
УХВАЛИВ:
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 .
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна