ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
26 червня 2026 року м. Львів Справа № 380/25073/25 пров. № А/857/31787/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Глушка І. В.
суддів - Глазька С. М.
Судової-Хомюк Н. М.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі №380/25073/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, надано п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків: не додано документа про сплату судового збору та не надано належних доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху була доставлена скаржнику до його електронного кабінету 13 червня 2026 року о 02:07, про що долучено до матеріалів справи відповідну довідку, що автоматично формується в АСДС Восьмого апеляційного адміністративного суду за наслідками такого надсилання.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Процесуальним законом чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання процесуальних строків, а також належного оформлення апеляційної скарги.
Отже держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Так, на виконання вимог ухвали, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Клопотання обґрунтовує відсутністю коштів на оплату судового збору.
Надаючи правову оцінку заявленому клопотанню, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Статтею 296 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.
Таким чином, виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.
Відповідно до ч.2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналогічні приписи передбачені ст.8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до ч.1 якої (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за наявності певних умов.
Відповідно до частини 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відстрочити/розстрочити сплату судового збору за наведених умов суд може лише фізичній особі, а на суб`єктів владних повноважень норма цієї статті не розповсюджується.
Положення ч.1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України дає суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI у певних категоріях справ/певної категорії осіб безальтернативно звільняє від обов`язку сплачувати судовий збір, серед яких скаржник не значиться.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що системний аналіз статей 8, 124, 126, 129 Конституції України у взаємозв`язку із приписами статей 77, 90, 133 КАС України дає підстави вважати, що при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судових витрат суд в кожному конкретному випадку з`ясовує наявність або відсутність підстав для такого звільнення, враховуючи майновий стан сторони, а остання, в свою чергу, несе обов`язок доказування обставин на які посилається як на підставу для звільнення від сплати судового збору. В будь-якому випадку КАС України передбачено виключно право, а не обов`язок суду, щодо зменшення, звільнення, розстрочення чи відстрочення сплати судового збору.
В контексті вказаних правових норм слід зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Слід зазначити, що на підтвердження заявленого клопотання скаржником не надано на розгляд суду належних доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Долучені скаржником до клопотання виписки з системи дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби не можуть вважатися належним доказом неможливості сплати судового збору у визначеному законом порядку та розмірі, оскільки містять інформацію про вхідний та вихідний залишок на рахунку військової частини НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 лише на окремі дати.
Внутрішня переписка також не може слугувати належним доказом обставин, пов`язаним із відсутністю фінансування установи чи організації.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що доданий до апеляційної скарги доказ надсилання копії апеляційної скарги адвокату Ставніченку М.В. не вказує на дотримання скаржником вимог п.2 ч.5 ст.296 КАС України, оскільки наявний у матеріалах справи ордер, копія якого додатково долучена до клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, містить назви органів, в яких адвокатом надається правова допомога, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Львівський окружний адміністративний суд.
Також скаржником в підтвердження відповідних повноважень у адвоката надано копію договору, укладеного між позивачем та адвокатом Ставніченком М.В., який, хоч і передбачає надання правової допомоги позивачу у судах всіх інстанцій, однак такий договір для суду за нормами КАС України не є належним самостійним доказом наявності повноважень у представника на представлення інтересів у Восьмому апеляційному адміністративному суді.
Так, згідно із частиною 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частин першої-третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Водночас, згідно із частиною 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, п.12.4 якого встановлено, що ордер повинен містити такий обов`язковий реквізит, назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Відповідачем апеляційна скарга була подана через підсистему "Електронний суд".
Отже, у разі направлення сторонами (учасниками) справи позовних та інших заяв, скарг та інших визначених законом процесуальних документів в електронній формі (з обов`язковою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та підписанням вказаних документів власним електронним підписом), така сторона (учасник) справи відповідно до частини дев`ятої статті 44 КАС України та пункту 29 розділу 1 "Підсистема "Електронний суд" глави ІІІ "Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС" Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, зобов`язана була надати або доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів листом з описом вкладення або доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.
З огляду на наведені положення, суд апеляційної інстанції резюмує, що недоліки апеляційної скарги в цій частині також залишились неусуненими.
У встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги шляхом, визначеним ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недолік апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, суд вважає, що апеляційну скаргу слід повернути скаржнику.
Разом з тим, особі, яка подавала апеляційну скаргу, необхідно роз`яснити, що відповідно до ч.8 ст. 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому процесуальним законом.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі №380/25073/25 відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі №380/25073/25 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач І. В. Глушко
судді С. М. Глазько
Н. М. Судова-Хомюк