Справа № 459/2521/26
Провадження № 2/459/1065/2026
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
26 червня 2026 року суддя Шептицького міського суду Львівської області Новосад М. Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 176, 177 ЦПК України.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вивчивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з таких підстав.
Статтею 175 ЦПК України визначені вимоги до позовної заяви.
Так, п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
В позовній заяві зазначена інформація щодо відповідача, яка не надає змоги повністю ідентифікувати дану особу, оскільки не зазначено дату його народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, при його наявності, або номер і серію паспорта відповідача, не зазначено останнє відоме місце проживання чи перебування, відомі номери засобів зв`язку та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, що позбавляє суд можливості виконати вимоги закону та перевірити реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі (ст.16 Закону України Про захист персональних даних) та ідентифікувати особу, до якої пред`явлено позов, оскільки у позовній заяві відсутні дані, що ідентифікують особу відповідача.
За таких обставин суд не може однозначно ідентифікувати особу відповідача по справі.
Відтак, відсутність інформації про РНОКПП, номеру і серії паспорта, дати народження відповідача позбавляє суд можливості ідентифікувати відповідача та перевірити підсудність такої справи Шептицькому міському суду Львівської області.
За загальним правилом, визначеним ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з правилами про підсудність справ за вибором позивача, передбаченими у ч.ч. 2, 9, 10 ст. 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи), а позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Таким чином процесуальний закон вказує на те, що підсудність справ визначається саме за місцезнаходженням його майна відповідача або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні чи у випадку коли на утриманні позивача є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
У зв`язку з цим, виходячи з аналізу ст.ст. 27, 28 ЦПК України, місцезнаходження майна відповідача або останнє відоме зареєстроване місце його проживання чи перебування в Україні майна мають бути встановлені достеменно. При цьому для застосування правил альтернативної підсудності також мають бути надані докази наявності на утриманні позивача дітей або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
В протилежному випадку суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст. 190 ЦПК України, які полягають в обов`язку надіслати ухвалу про відкриття провадження у справі учасникам справи, в тому числі і відповідачу.
При цьому, звертається увага на те, що тільки після достовірного встановлення останнього відомого місця реєстрації проживання (перебування) відповідача або місця його постійного заняття (роботи), місцезнаходження його майна, суд має право в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України здійснити виклик такої особи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, для ідентифікації особи та отримання інформації про останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача позивачеві слід повідомити суду дату його народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, при його наявності, або номер і серію паспорта, останнє відоме місце реєстрації проживання (перебування) відповідача або місця його постійного заняття (роботи), місцезнаходження його майна, відомі номери засобів зв`язку та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача.
Крім того, з актового запису про шлюб встановлено, що шлюб між сторонами укладений 27.06.2017 року у Львівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Також у актовому записі про шлюб зазначено, що ОСОБА_2 є громадянином Азербайджанської Республіки. В свою чергу, як з`ясовано із позовної заяви, ОСОБА_1 проживає в Польщі, м. Бродніца.
Таким чином, слід зробити висновок, що до суду подано позов про розірвання шлюбу між іноземцем та громадянином України, що проживає за межами України.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Приписами ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
Будь-яких доказів спільного проживання сторін на території України, наявності (або відсутності) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам позивачем не надано.
Якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Частина 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлені підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи відповідача.
При зверненні до суду позивач зазначає, що від шлюбу з відповідачем не має дітей.
Отже, в даному випадку підлягають застосуванню приписи ч. 1 ст. 27 ЦПК України, згідно з якою позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, позивачу необхідно виправити недоліки позовної заяви та обґрунтувати наявність підстав для звернення саме до цього суду з врахуванням зазначених вище норм законодавства та відповідним доказовим підтвердженням.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву залишити без руху.
Надати позивачу строк у десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.
В разі, якщо недоліки не будуть усунені у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії ухвали, заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: М. Д. Новосад