Номер провадження: 22-ц/813/7435/26
Справа № 507/2456/25
Головуючий у першій інстанції Надєр Л.М.
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
24.06.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кострицького В.В., Назарової М.В., Коновалової В.А., розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Чорного Олексія Віталійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюна»
на ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюна» про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок,-
установив:
Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кошеленко А.В., про витребування доказів задоволено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням 04 червня 2026 року Чорний Олексій Віталійович, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюна» звернувся з апеляційною скаргою за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Одеського апеляційного суду.
Ознайомившись з апеляційною скаргою, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що дана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду, а тому підлягає поверненню скаржнику, у зв`язку з наступним.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Відповідно п. 8 ч. 3 ст. 2 ЦПК України серед основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено, зокрема принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню імперативно визначений чинною редакцією частини першої статті 353 ЦПК України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11 рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення).
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Частиною першою статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. При цьому оскаржувана ухвала у цьому переліку відсутня.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).
Таким чином, право на суд, складовим якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду, може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі№ 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанови від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження№ 14-62цс19).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України
Такі висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).
Законодавець розмежовує ухвали суду першої інстанції про витребування доказів та про забезпечення доказів. Якщо подається клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, тобто за наявності підстав для забезпечення доказів та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, то ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні такого клопотання може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України;
Ухвала суду першої інстанції про витребування доказів у переліку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, відсутня.
Із матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2026 року представник позивача звернувся до суду із клопотання про витребування доказів, в якому просив суд першої інстанції витребувати від Олександрійського міського відділу Державної міграційної служби оригінал заяви (заяви-анкети), на підставі якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , був виданий паспорт громадянина України НОМЕР_2 (дата видачі: 04 серпня 2004 року, орган, що видав, Олександрійський МВ УМВС України в Кіровоградській області) та інші документи, які мають його підпис; витребувати ТОВ «Агроюна» оригінали додаткових угод до договорів оренди землі від 10 серпня 2015 року, зареєстрованого у Центрі надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області від 15 серпня 2016 року за реєстраційним №15991091 від 25 жовтня 2018 року, та від 10 жовтня 2016 року, зареєстрованого у Центрі надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області від 29 грудня 2016 року за реєстраційним №18514956 від 26 жовтня 2018 року; витребувати від Центру надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради оригінали додаткових угод до договорів оренди землі від 10 серпня 2015 року, зареєстрованого у Центрі надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області від 15 серпня 2016 року за реєстраційним №15991091 від 25 жовтня 2018 року, та від 10 жовтня 2016 року, зареєстрованого у Центрі надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області від 29 грудня 2016 року за реєстраційним №18514956 від 26 жовтня 2018 року, разом з оригіналами заяв про реєстрацію цих додаткових угод. Клопотання обґрунтоване тим, що 02 січня 2026 року нею до суду подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Під час розгляду зазначеного клопотання буде необхідно вирішити питання щодо отримання вільних та експериментальних зразків підпису позивача ОСОБА_1 .. Зважаючи на складнощі через неможливість витребування адвокатом саме оригіналів письмових доказів з вільними зразками підпису позивача, для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, проведення судової почеркознавчої експертизи просить задовольнити вказане клопотання та витребувати вище зазначенні докази. Також зазначила, що 27 жовтня 2025 року позивач дізнався з відомостей з Державного реєстру речових прав про існування додаткових угод до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 26 жовтня 2018 року та серія та номер: б/н, виданий 25 жовтня 2018 року, які він не підписував. 28 жовтня 2025 року до ТОВ «Агроюна» було направлено адвокатський запит щодо надання належним чином засвідчених копій додаткових угод до договору оренди землі: серія та номер: б/н, виданий 26 жовтня 2018 року, видавник: ТОВ «АГРОЮНА» та гр. ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 29 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18514956, кадастровий номер: [номер приховано]:01:002:0200; серія та номер: б/н, виданий 25 жовтня 2018 року, видавник: ТОВ «АГРОЮНА» та гр. ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 15 серпня 2016 року, номер запису про інше речове право: 15991091, кадастровий номер: [номер приховано]:01:002:0261, про що свідчить фіскальний чек до поштового відправлення 280[телефон приховано]. З інформації поштового трекінгу встановлено, що поштове відправлення ТОВ «Агроюна» вручено, однак відповіді на адвокатський запит не надійшло. Тому, клопотання про витребування доказів (не наданих відповідачем на адвокатський запит, з чого випливає їх відсутність) судом, не могло бути подане разом з позовною заявою, як того вимагає ч.1 ст.84 ЦПК України, через обставину, яка не залежала від позивача.
Зазначені обставини свідчать про те, що представник позивача звернувся до суду із клопотання про витребування доказів.
Тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 5ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, відповідно до положень ЦПК України не входить до переліку ухвал, визначеного статтею 353 ЦПК України, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, апеляційна скарга Чорного Олексія Віталійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюна» на ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року , підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного та керуючись ст. 357 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2026 року, повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 272 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді В.В. Кострицький
М.В. Назарова
В.А. Коновалова