Справа № 694/723/26
Провадження №2/694/975/26
У Х В А Л А
про зупинення провадження у справі
"25" червня 2026 р. м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Погасій С.М. (в режимі відео конференції),
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах адвокатом Погасій Світланою Миколаївною, до виконавчого комітету Макіївської міської ради Донецького району Донецької області, треті особи без самостійних вимог: Донецька обласна військова адміністрація, виконавчий комітет Звенигородської міської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно,
в с т а н о в и в:
В провадженні Звенигородського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах адвокатом Погасій Світланою Миколаївною, до виконавчого комітету Макіївської міської ради Донецького району Донецької області, треті особи без самостійних вимог: Донецька обласна військова адміністрація, виконавчий комітет Звенигородської міської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Кравченко Т.М. від 30.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
В ході підготовки справи до судового розгляду судом було встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.02.2025 року передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 755/5387/24 за заявою ОСОБА_2 для вирішення питання щодо відступу від висновку стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах.
У справі № 755/5387/24 перед касаційним судом постало питання чи можливе застосування позову про визнання права власності, у разі якщо власник має документи, які підтверджують його право власності, проте державний реєстратор відмовив у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, набутого раніше на законних підставах до 2013 року, яке розташоване на тимчасово окупованій рф території.
Раніше Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року в справі № 490/5986/17-ц (провадження № 14-331цс18) сформулювала правовий висновок про те, що під час визначення юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора щодо розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від
суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року в справі № 201/9106/24 (провадження № 61-14272св24) та в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2026 року в справі № 336/10861/25 (провадження № 61-829ск26) суди дійшли висновку про те, що особа за подібних обставин має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження на підставі статті 392 ЦК України.
Водночас, обміркувавши викладене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за доцільне відступити від вказаних висновків, і зробити висновок, що: парламент передбачає, що участь в цивільних відносинах беруть саме особи (фізичні та юридичні). Вказана конструкція є матеріальною (цивільною), передбачена ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; невизнання суб`єктивного цивільного права - це дія чи бездіяльність фізичної або юридичної особи, а не державного реєстратора, яка за змістом становить заперечення існування суб`єктивного цивільного права іншої особи. Особа, яка не визнає чуже право, в жодній із форм не претендує на нього. Таке невизнання є пасивним запереченням наявності в особи права, яке безпосередньо не спричиняє шкоду останньому, але створює невизначеність у правовому статусі носія права;оспорювання суб`єктивного цивільного права - це дія чи бездіяльність фізичної або юридичної особи, а не державного реєстратора, яка полягає у запереченні належності обсягу чи змісту відповідного суб`єктивного цивільного права; у разі відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно на тимчасово окупованій рф території, набуте до 2013 року на законних підставах, наявність з державним реєстратором такого спору (за відсутності державної реєстрації речових прав третіх осіб) означає, що його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою від 06.04.2025 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прийняв до розгляду справу №755/5358/24 та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
В підготовчому засіданні судом з власної ініціативи поставлено на обговорення питання про зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, у зв`язку з переглядом рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 заперечували проти зупинення провадження у справі. Вважали, що справа повинна бути розглянута якнайшвидше з метою захисту майнових прав позивача.
Інші учасники судового розгляду в підготовче засідання не з`явились.
Заслухавши думку учасників підготовчого засідання, дослідивши матеріали справи, необхідні для прийняття відповідного рішення, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею в порядку ст. 392 ЦК України право власності на житловий будинок, що був придбаний нею до 2013 року та який залишився на тимчасово окупованій території. При цьому підставою для звернення до суду стала відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій щодо нерухомого майна.
Враховуючи те, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прийняв до розгляду справу №755/5387/24 за заявою ОСОБА_2 , яка є аналогічною до даної справи, та на даний час рішення у справі не прийняте, суд
вважає за необхідне зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку.
При цьому суд вважає, що однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому. Навпаки, ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 252, п. 14 ч. 1 ст. 253, ст. 259, 260, 353 ЦПК України, суд
ухвалив:
Зупинити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах адвокатом Погасій Світланою Миколаївною, до виконавчого комітету Макіївської міської ради Донецького району Донецької області, треті особи без самостійних вимог: Донецька обласна військова адміністрація, виконавчий комітет Звенигородської міської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно - до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду аналогічної справи № 755/5387/24.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцятиднів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.М.Кравченко