УХВАЛА
29 червня 2026 року
м. Київ
справа № 295/11639/20
провадження № 61-1271 к 26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В., перевіривши заяву ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 16 лютого 2026 року про повернення касаційної скарги у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення трудових відносин, визначення формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
1. У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 31 грудня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року, у якій скаржниця просить скасувати оскаржувані судові рішення.
2. Верховний Суд ухвалою від 16 лютого 2026 року повернув касаційну скаргу заявнику, оскільки касаційну скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції, а саме, касаційну скаргу адресовано до «Верховного Суду України» який не зазначений у статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
3. У червні 2026 року до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв`язку надійшла заява ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 16 лютого 2026 року в якій, посилаючись на зміст статті 271 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), просила роз`яснити:
- з яких підстав скаргу, адресовану касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду було повернуто;
- належний порядок та точну адресу для направлення документів, який би виключив повторне свавільне повернення звернень апаратом суду;
- чому заявнику не надано право на усунення недоліків, просто внести зміни, помінявши місцями назву суду.
- зокрема причини незастосування статті 62 ЦПК України при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі
4. Перевіривши доводи заяви, матеріали касаційного провадження та зміст ухвали, яку заявник просить роз`яснити, Верховний Суд дійшов висновку про повернення заяви заявникові без розгляду з таких підстав.
5. Відповідно до частин першої-другої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.
6. Ухвала Верховного Суду, про роз`яснення якої подано заяву, не допускає кількох варіантів тлумачення, є мотивованою і зрозумілою, висновки суду є однозначними, а тому не підлягає роз`ясненню в порядку, визначеному статтею 271 ЦПК України.
7. Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що зі змісту зазначеної вище норми вбачається, що роз`яснено може бути виключно рішення, яке підлягає примусовому виконанню.
8. Ухвала Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року про повернення касаційної скарги, про роз`яснення якої подано заяву, не є тим судовим рішенням, яке підлягає примусовому виконанню у розумінні частини другої статті 271 ЦПК Українита не підлягає виконанню у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а виконується самим фактом його прийняття та оприлюднення.
9. Необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
10. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
11. Крім того, роз`яснення суду свого судового рішення не означає, що суд повинен давати відповіді на нові або невирішені вимоги - він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
12. У зазначеній заяві про роз`яснення судового рішення ОСОБА_1 фактично просить Верховний Суд роз`яснити та вказати як їй діяти після повернення її касаційної скарги та яким чином усунути недоліки касаційної скарги, щоб у майбутньому виключити можливість повного повернення, тобто фактично заявник просить надати їй юридичну консультацію.
13. ОСОБА_1 у своїй заяві виражає виключно незгоду з оскаржуваним судовим рішенням, більш того, за змістом поданої заяви убачається, що заявнику зрозумілі підстави повернення попередньо поданої касаційної скарги.
14. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
15. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
16. У цивільному судочинстві також діє принцип диспозитивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
17. Формування змісту й обсягу вимог, зокрема, касаційної скарги, є диспозитивним правом заявника.
18. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави оскарження, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів.
19. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
20. Згідно з частиною першою статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
21. У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
22. Відповідно до статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд вимагає слухання справи «незалежним та безстороннім судом» (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 06 травня 2003 року у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands) [ВП], пункт 192).
23. Стаття 6 § 1 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43; рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).
24. Суд не наділений повноваженнями надавати стороні юридичні консультації щодо порядку, змісту чи підстав касаційного оскарження, оскільки у такому випадку суд вийшов би за межі функції здійснення правосуддя та суперечило б вимогам суддівської неупередженності й процесуальної рівності сторін, гарантованим статтею 6 Конвенції.
25. Враховуючи викладене, оскільки вимоги заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення фактично зводиться до вимог надати юридичну консультацію, що не входить до повноважень суду та суперечить засадам судочинства, зазначена заява підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтею 183 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
1. Заяву ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 16 лютого 2026 року про повернення касаційної скарги у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення трудових відносин, визначення формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, повернути заявнику.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Пророк