УХВАЛА
29 червня 2026 року
м. Київ
справа № 495/388/17
провадження № 61-8015 ск 26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В., перевіривши касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,ОСОБА_7 , постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород?Дністровського району Одеської області, Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_7 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним свідоцтв про права власності на земельні ділянки, скасування рішень державного реєстратора, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_18 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» про визнання добросовісним набувачем, позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» про визнання права користування припиненим,
ВСТАНОВИВ:
1. 15 червня 2026 року до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог, а саме у частині:
- визнання незаконним та скасування рішення LXVII-а сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 3699 від 23 жовтня 2015 року в частині передання у власність ОСОБА_15 земельної ділянки, площею 0,0306 га, кадастровий № [номер приховано]:02:005:0128, для індивідуального дачного будівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеської області (далі - УДР ГТУЮ в Одеської області) Мидляр Є. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 26432203 від 24 листопада 2015 року 17:10:54, про реєстрацію права власності за ОСОБА_15 на земельну ділянку кадастровий № [номер приховано]:02:005:0128, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 79[телефон приховано];
- визнання незаконним та скасування рішення LXVII-а сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 3700 від 23 жовтня 2015 року в частині передання у власність ОСОБА_16 земельної ділянки, площею 0,0306 га, кадастровий № [номер приховано]:02:005:0129, для індивідуального дачного будівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеської області Мидляр Є. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 26461430 від 25 листопада 2015 року 14:43:05, про реєстрацію права власності за ОСОБА_16 на земельну ділянку кадастровий № [номер приховано]:02:005:0129, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 79[телефон приховано];
а також просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року в частині скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2024 року у справі № 495/388/17 в частині відмови у задоволенні вказаних вимог.
2. 16 червня 2026 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог, а саме у частині:
- визнання незаконним та скасування рішення LXVII-a сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 3693 від 23 жовтня 2015 року в частині передання у власність ОСОБА_9 земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий № [номер приховано]:02:005:0122, для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;
- скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеської області Мидляр Є. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 26432302 від 24 листопада 2015 року 17:12:25, про реєстрацію права власності за ОСОБА_9 на земельну ділянку кадастровий № [номер приховано]:02:005:0122, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 79[телефон приховано];
а також просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року в частині скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2024 року у справі № 495/388/17 в частині відмови у задоволенні вказаних вимог.
3. Також 16 червня 2026 року до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог, а саме у частині:
- визнання незаконним та скасування рішення LXVII-а сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №3684 від 23 жовтня 2015 року в частині передання у власність ОСОБА_8 земельної ділянки, площею 0,03 га, кадастровий № [номер приховано]:02:005:0121, для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ;
- скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашнікова Д. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 27609272 від 28 грудня 2015 року 15:59:40, про реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на земельну ділянку кадастровий № [номер приховано]:02:005:0121, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 821863451103;
- визнання незаконним та скасувати рішення LXVII-a сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 3705 від 23 жовтня 2015 року в частині передання у власність ОСОБА_23 земельної ділянки, площею 0,0305 га, кадастровий № [номер приховано]:02:005:0135, для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_5
- скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Антоненко О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 26380305 від 23 листопада 2015 року 14:14:11, про реєстрацію права власності за ОСОБА_23 на земельну ділянку кадастровий № [номер приховано]:02:005:0135, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 784263751103;
а також просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року в частині скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2024 року у справі № 495/388/17 в частині відмови у задоволенні вказаних вимог.
4. Також 16 червня 2026 року до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог, а саме у частині:
- визнання незаконним та скасування рішення LXVII-a сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 3697 від 23 жовтня 2015 року в частині передання у власність ОСОБА_13 земельної ділянки, площею 0,0306 га, кадастровий № [номер приховано]:02:005:0126, для індивідуального дачного будівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 ;
- скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Антоненко О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 26382675 від 23 листопада 2015 року 14:48:03, про реєстрацію права власності за ОСОБА_13 на земельну ділянку, кадастровий № [номер приховано]:02:005:0126, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 784249151103;
- визнання незаконним та скасування рішення LXVII-a сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 3692 від 23 жовтня 2015 року в частині передання у власність ОСОБА_46 земельної ділянки, площею 0,0997 га, кадастровий № [номер приховано]:02:005:0155, для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_7
- скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мидляр Є. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 26432425 від 24 листопада 2015 року 17:14:15, про реєстрацію права власності за ОСОБА_47 на земельну ділянку кадастровий № [номер приховано]:02:005:0155, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 79[телефон приховано]
а також скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року в частині скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2024 року у справі № 495/388/17 в частині відмови у задоволенні вказаних вимог.
5. Також 16 червня 2026 року до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог, а саме у частині:
- визнання незаконним та скасування рішення LXVII-a сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 3695 від 23 жовтня 2015 року в частині передання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,0306 га, кадастровий № [номер приховано]:02:005:0124, для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_8 ;
- скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашнікова Д. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 27607853 від 28 грудня 2015 року 15:43:48, про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий № [номер приховано]:02:005:0124, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 821884051103;
а також просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року в частині скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2024 року у справі № 495/388/17 в частині відмови у задоволенні вказаних вимог.
6. 18 червня 2026 року ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог, а саме у частині:
- визнання незаконним та скасування рішення LXVII-а сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №3687 від 23 жовтня 2015 року в частині передання у власність ОСОБА_7 земельної ділянки, площею 0,03 га, кадастровий № [номер приховано]:02:005:0150, для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 ;
- скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковської Є. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 26432573 від 24 листопада 2015 року 17:16:33, про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на земельну ділянку кадастровий № [номер приховано]:02:005:0150, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 79[телефон приховано];
а також скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року в частині скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2024 року у справі № 495/388/17 в частині відмови у задоволенні вказаних вимог.
7. 19 червня 2026 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог, а саме у частині:
- визнання незаконним та скасування рішення LXVII-a сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 3706 від 23 жовтня 2015 року в частині передання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 0,0306 га, кадастровий № [номер приховано]:02:005:0136, для індивідуального дачного будівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 ;
- скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Антоненко О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 26345869 від 20 листопада 2015 року 19:00:12, про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на земельну ділянку кадастровий № [номер приховано]:02:005:0136, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 79[телефон приховано];
в оскаржуваній частині просить ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог.
8. Перевіривши доводи касаційних скарг та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про повернення вищевказаних касаційних скарг з огляду на таке.
9. Законом України № 460-IX від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» за поданням Президента України Зеленського В. О. були суттєво обмежені повноваження Верховного Суду щодо відкриття касаційного провадження. Закон набрав чинності 08 лютого 2020 року.
10. Так, якщо до зазначених змін частина друга статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачала, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, то зазначеним законом частина друга статті 389 ЦПК України викладена в новій редакції.
11. Починаючи з 08 лютого 2020 року учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню, з підстави неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
11.1. якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
11.2. якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
11.3. якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
11.4. якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
12. Неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права без наведення визначених випадків є підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України:
12.1. ухвал суду першої інстанції, вказаних у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку;
12.2. ухвал суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал.
13. Пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України вимагає, що у касаційній скарзі повинно, зокрема, бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
14. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
15. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
16. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
17. Тобто у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).
18. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій та судочинство визначаються виключно законами України.
19. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України визначає, що основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
20. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - ЄКПЛ) суд має бути «встановлений законом», що відбиває принцип верховенства права, який є невід`ємною складовою системи захисту, встановленої ЄКПЛ та Протоколами до неї.
21. Передусім зазначена вимога має тлумачитися буквально з точки зору наявності правової основи існування суду, адже метою її закріплення у пункті 1 статті 6 ЄКПЛ є необхідність забезпечення того, щоб організація судової системи у демократичному суспільстві регулювалася саме законом, ухваленим парламентом, особливо в державах, де право є кодифікованим. «Закон» у розумінні пункту 1 статті ЄКПЛ включає передусім законодавство, прийняте для встановлення та визначення компетенції судових органів.
22. Фраза «встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування «суду», однак і дотримання судом правил, якими він має керуватися. Компетенційна складова «суду, встановленого законом» відбиває, зокрема використання судом при розгляді та вирішенні справ виключно повноважень, передбачених процесуальним законодавством.
23. Тож відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вихід суду за межі повноважень, встановлених законом, порушує компетенційну складову поняття «суд, встановлений законом», гарантованого у пункті 1 статті 6 ЄКПЛ.
24. Отже виключно законом України, ухваленим Верховною Радою України, можуть визначатися випадки та підстави касаційного провадження; у Верховного Суду відсутні підстави відступати від приписів закону, крім окремих виключних випадків, коли пряме виконання приписів закону в обставинах конкретної справи не поставить під загрозу порушення саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ.
25. Крім цього, частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими з чого вбачається, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має суттєве значення.
26. Підставами касаційного оскарження у всіх касаційних скаргах заявники зазначають пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
27. Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 є аналогічними, також подібні доводи наведені і в касаційній скарзі ОСОБА_6 .
28. У своїх касаційних скаргах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 зазначають, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 35/3373/16-ц викладений у постанову від 23 листопада 2021 року, відповідно до якого, набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Велика Палата Верховного Суду в пункті 62 постанови від 23 листопада 2021 у справі N? 359/3373/16- ц зазначила, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним (принцип реєстраційного підтвердження володіння майном). В супереч наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц висновкам суд апеляційної інстанції розглянув позов, як негаторний.
29. Також зазначають, що всупереч висновкам Верховного Суду викладених зокрема в постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та інших, щодо застосування положень статті 16 ЦК України та реалізації ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, яка встановлена частини першої статті 2 ЦІК України, Одеський апеляційний суд задовольнив позовну вимогу заявлену у зв`язку з обранням неефективного способу захисту права. Оскаржувана постанова прийнята супереч висновку Верховного суду викладеному у постанові від 08 січня 2024 року у справі № 369/1533/22 щодо того, що відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Отже, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу. Оскаржувана постанова прийнята супереч висновку Верховного Суду щодо ефективного способу захисту права оренди вразі поділу земельної ділянки, викладеному у постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16.
30. Із зазначених заявниками судових рішень, зокрема у справах № 912/1856/16, № 359/3373/16-ц, № 359/3373/16-ц, № 369/1533/22 убачається, що:
- у справі № 912/1856/16 позивач(орендар) звернувся до суду із позовом до управління Держгеокадастру із вимогами про визнання недійсними рішень відповідача про відмову у поновленні договорів оренди землі, укладених між позивачем та третьою особою (власником земельної ділянки); визнання поновленим строком; та визнання укладеною додаткову угоду на умовах, які були чинними до моменту поновлення договору у наведеній редакції
- у справі № 359/3373/16-ц позивач - прокурор, який діяв в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства, звернувся до суду із позовом про визнання недійсними рішень Сільради, визнання недійсними свідоцтва на право власності, визнання недійсними договорів іпотеки, витребування на користь держави та державного підприємства з незаконного володіння земельні ділянки з цільовим призначенням «землі лісогосподарського призначення».
- у справі № 369/1533/22 позивач вернувся до суду із позовом до сільської ради, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення сільської ради, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) третій особі, оскільки на цю ж земельну ділянку надано дозвіл на спірну земельну ділянку позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, який він розробив.
31. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6 також посилається на неналежний спосіб захисту, обраний позивачем, зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, згідно з яким орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами. Тобто орендар має абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння кінцевих набувачів у своє тимчасове (строкове) володіння. У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону України «Про оренду землі», на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.
32. Як убачається із вищевказаної постанови Верховного Суду, у справі № 357/8277/19 позов пред`явлений первинним орендарем земельної ділянки, до власника земельної ділянки та вторинного орендаря, у якому позивач просив: (1) визнати недійсним договір оренди спірних земельних ділянок укладений між власником земельних ділянок та вторинним орендарем; (2) скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за вторинним орендарем; (3) витребувати з незаконного володіння вторинного орендаря земельні ділянки, на які за первинним орендарем зареєстроване право тимчасового (строкове) володіння (оренди); внести зміни до договору оренди землі, укладеного між власником земельної ділянки та первинним оренарем.
33. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України є зазначення норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
34. Тобто, зазначення лише реквізитів (номерів справ) або коротких цитат із постанов Верховного Суду без детального аналізу їх релевантності до конкретних обставин справи, а також без належного аналізу мотивів та висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не може вважатися належним обґрунтуванням касаційної скарги за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
35. Необхідним є детальний аналіз застосованої норми права та висновку Верховного Суду на предмет релевантності до конкретних обставин справи, а також належне обґрунтування розбіжності цього висновку з висновками судів попередніх інстанцій.
36. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 визначаючи критерій подібності правовідносин вказала на те, що спільність, подібність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, тобто взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Тому для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вживається термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України), таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
37. Оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників є основним, а два інші - додатковими, на що вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.
38. Подібність спірних правовідносин, виявлену одночасно за трьома критеріями, можна кваліфікувати як тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього), що не вимагає процесуальний закон.
39. Якщо вважати подібними лише ті правовідносини, у яких тотожними (однаковими) є предмети та підстави позову, встановлені судами обставини, а також матеріально-правове регулювання, то такий підхід звузив би роль Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики (частина третя статті 125 Конституції України, частина перша статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).
40. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, та порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій). Лише у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, установити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
41. Разом з тим, заявники в касаційних скаргах не обґрунтовують в чому полягає подібність правовідносин у цій та у наведених в касаційних скаргах справах, на правові висновки Верховного Суду у яких посилаються скаржники. На думку ж Верховного Суду такі правовідносини не є подібними, фактичні обставини справи № 495/388/17 та у наведених заявниками справах не є подібними.
42. Таким чином, касаційні скарги не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження визначеного пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
43. Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що належним зазначенням підстави касаційного оскарження судових рішень є посилання в касаційній скарзі на відповідний пункт (1-4) частини другої статті 389 ЦПК України, з наведенням його змісту та з викладенням належного обґрунтування відповідної підстави касаційного оскарження.
44. Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
45. Таким чином, оскільки в касаційних скаргах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , не викладені та належним чином необґрунтовані, передбачені чинним ЦПК України, підстави касаційного оскарження, скарги підлягають поверненню особам, які їх подали.
46. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
47. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
1. Повернути касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород?Дністровського району Одеської області, Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_7 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним свідоцтв про права власності на земельні ділянки, скасування рішень державного реєстратора, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_18 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» про визнання добросовісним набувачем, позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» про визнання права користування припиненим.
2. Копію ухвали та додані до касаційних скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Пророк